Decision № 52844115, 26.10.2015, Cherkasy Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2361/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 Шевченко В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНовікова О. М.суддівВініченка Б. Б. , Храпка В. Д. при секретаріДемченко Н. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2015 року по справі за позовом прокурора Драбівського району в інтересах держави до Кононівської сільської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року прокурор Драбівського району звернувся до суду в інтересах держави до Кононівської сільської ради Драбівського району, Черкаської області, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посилаючись на те, що у власності Кононівської сільської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Кононівської сільської ради від 22.05.2007 року за № 7-44, перебувало приміщення дитячого садка за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Кононівської сільської ради від 18.01.2008 року за № 12-8/У вирішено продати приміщення дитячого садка за вказаною адресою та подати необхідні документи для проведення аукціонних торгів при Черкаській торгово-промисловій палаті. 21.02.2008 року між Кононівською сільською радою в особі сільського голови Латиш Г.С. та Черкаською торгово-промисловою палатою в особі Цимбала В.Д. укладено договір про проведення аукціонних торгів.

За результатом проведення торгів з реалізації приміщення дитячого садка між Кононівською сільською радою в особі сільського голови Латиш Г.С. та ОСОБА_6 14.05.2008 року укладено договір купівлі-продажу вказаного приміщення.

Прокурор вважає, що рішення Кононівської сільської ради від 18.01.2008 за № 12-8/У є незаконним, оскільки обєкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно повязані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Кононівської сільської ради від 18.01.2008 року № 12-8/У «Про надання дозволу на продаж комунальної власності, приміщення дитячого садка в с. Кононівка; визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення дитячого садка за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_6 повернути приміщення дитячого садка у власність територіальної громади с. Кононівка.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2015 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду заступник прокурора Черкаської області Ковтун Ю.С. подав апеляційну скаргу, вважаючи що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просив скасувати рішення районного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні доведено, що приміщення по АДРЕСА_1 як дошкільний навчальний заклад, починаючи з 2004 року не використовувалось. При цьому суд не вбачає порушень законодавства при укладенні договору купівлі-продажу приміщення дитячого садка між територіальною громадою села в особі Кононівської сільської ради Драбівського району та ОСОБА_6, а тому останній є добросовісним набувачем і підстав витребування придбаного ним майна, передбачених ст. 388 ЦК України немає.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Кононівської сільської ради від 26.03.2004 року № 14/1 вирішено провести злиття двох дитячих установ - «Яблунька» та «Калинка» в одну дитячу установу «Яблунька» із 01.06.2004 року.

У власності Кононівської сільської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Кононівської сільської ради від 22 травня 2007 року № 7-44, перебувало приміщення дитячого садка за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Кононівської сільської ради від 18.01.2008 року № 12-8/У про надання дозволу на продаж комунальної власності на приміщення дитячого садка ст. Кононівна вирішено продати приміщення дитячого садка по АДРЕСА_1, вартість якого не менше експертної оцінки.

Відповідно до Висновку Черкаської Торгово-промислової палати про вартість будівель та споруд дитячого садка, розташованих за вищевказаною адресою, станом на 15.02.2008 року вартість об'єкту оцінки складає 18 200 грн.

14 травня 2008 року територіальна громада села Кононівна в особі Кононівської сільської ради та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу нежилого приміщення дитячого садка відповідно до якого продавець продав і зобов'язався передати у власність покупця нежиле приміщення, дитячий садок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а покупець купив і зобов'язується прийняти вказане майно у власність та сплатити за нього 18 200 грн.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору у власність покупця передано об'єкт: дитячий садок (А1, а), цегляний, загальною площею 205,3 кв.м, сарай (Б), погріб (В), колодязь (І). Зазначений обєкт продано за 18 200 грн.

У всій документації на спірне приміщення, яка міститься в матеріалах справи, вказана будівля визначена як дитячий садок.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 Закону України від 21.05.1997, № 280/97-ВР «Про місцеве на час виникнення даних правовідносин) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Пунктом 30 статті 26 вказаного вище Закону України передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської ради приймаються рішення щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Ці положення закону були покладені в основу рішення районного суду, який розглянув справу по суті і відмовив у позові в зв'язку з правомірністю дій Кононівської сільської ради

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільний навчальний заклад - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Особливості правового режиму майна дошкільних навчальних закладів визначені, зокрема статтею 16 Закону України «Про дошкільну освіту», частинами 5, 6 якої передбачено, що вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовується виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною або комунальної власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективами та державними господарствами, допускається лише територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.

Даних про рішення загальних зборів села чи проведення референдуму з цього приводу в матеріалах справи немає.

З огляду на вказані норми закону колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Кононівської сільської ради від 18.01.2008 року за № 12-8/У суперечить закону, оскільки дошкільні навчальні заклади, засновані на комунальній формі власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих бюджетів, не підлягають приватизації та використанню не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу.

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при подачі позову прокуратурою у червні 2015 року було пропущено строк позовної давності, оскільки право на звернення до суду з таким позовом виникло у позивача ще у 2008 році.

Так, статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як видно із заперечень обох відповідачів, кожний із них наголошував на спливі строку позовної давності для пред'явлення даного позову.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що прокурор в даному випадку пропустив передбачений законом строк позовної давності. Даний строк пропущено навіть після виключення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України на підставі Закону України № 4176-VI від 20.12.2011 року. Передбачений пунктом 5 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону 3-річний термін звернення до суду з позовом про визнання незаконним правого акту органу державної влади або місцевого самоврядування, закінчився 15 січня 2015 року. Посилання прокурора на те, що лише в 2015 році йому стало відомо про порушення закону є непереконливим і не спростовує зробленого висновку.

Крім того, приймаючи таке рішення, колегія суддів опирається на правову позицію Верховного суду України, висловлену у Постанові від 18 вересня 2015 року (Справа № 6-68цс15). Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

За таких обставин, у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові на підставі спливу позовної давності.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області - задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2015 року - скасувати.

В задоволенні позову прокурора Драбівського району в інтересах держави до Кононівської сільської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :