№ 52826736, 30.09.2015, Suvorovskyi District Court of Kherson City

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2120/13534/12

Пров. №1/668/52/15

30.09.2015 року Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді: Корольчук Н.В.

при секретарі: Учускіній М.В.

за участю:

прокурора: Кардава А.В.

представника потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3

потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

захисників: ОСОБА_7, ОСОБА_8

підсудних: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_12

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України, -

встановив:

За матеріалами справи ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, повязаних з протиправним заволодінням нерухомим майном громадян. Крім того, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у легалізації зазначеного майна шляхом укладання угод щодо нього, а ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12 ще й у вчиненні злочину, повязаного з протиправним заволодінням сільськогосподарською технікою громадян та у підробленні і використанні підроблених документів, з огляду на роль кожного з них у вчиненні інкримінованих їм дій.

Захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про направлення даної справи на додаткове розслідування. Мотивує своє клопотання суттєвою неправильністю досудового слідства, зазначивши, що слідчий предявив його підзахисному ОСОБА_11 - обвинувачення та склав обвинувальний висновок після закінчення строків досудового слідства і цей недолік не може бути усунутий в судовому засіданні. Крім того, вказав на допущені слідчим порушення під час складання документів, на даних яких ґрунтуються висновки органу досудового слідства щодо предявленого ОСОБА_11 обвинувачення, а також на те, ОСОБА_11 предявлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України, однак кримінальна справа з приводу дій його підзахисного чи дій інших підсудних за кваліфікуючою ознакою «використання підробленого документа» на досудовому розслідуванні не порушувалася.

Прокурор та потерпіла ОСОБА_5 при вирішенні вказаного клопотання поклалися на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_7 та підсудні підтримали позицію захисника ОСОБА_8.

Представник потерпілих ОСОБА_3 та потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_6 заперечили проти задоволення заявленого клопотання. Представник потерпілих ОСОБА_3, зокрема, зазначив, що порушенням, на які вказав захисник у заявленому клопотанні, суд має дати оцінку при прийнятті остаточного рішення у справі.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши наведені у клопотанні доводи, суд дійшов висновку, що заявлене захисником ОСОБА_8 клопотання заслуговує на увагу та підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України в редакції 1960 року (далі КПК України) повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суду України у п. 5 своєї постанови «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» №7 від 30.05.97 року вказав судам на те, що вони повинні гостро реагувати на факти недодержання слідчими та прокурорами передбачених ст. 120 КПК України строків попереднього слідства і приховування таких порушень.

За положеннями ст. 120 КПК України в строк досудового слідства включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком, тобто час, протягом якого слідчий повинен прийняті всі необхідні рішення у справі, виконати всі необхідні слідчі дії та скласти всі необхідні процесуальні документи. При цьому, статтею 212 КПК України встановлено, що досудове слідство закінчується, зокрема, саме складанням обвинувального висновку.

Досудове слідство у кримінальних справах відповідно до зазначеної вище ст. 120 КПК України повинно бути закінчено протягом двох місяців. У разі неможливості закінчити розслідування у цей строк, його може бути продовжено у встановленому цієї статтею порядку.

З матеріалів справи видно, що строк досудового слідства у цій справі заступником прокурора Херсонської області було продовжено до чотирьох місяців, тобто до 11.09.2010 року (т. 1 а.с. 50-61).

Отже, останнім днем, коли слідчий мав повноваження на вчинення будь яких дій при провадженні у цій справі, було 11 вересня 2010 року.

У матеріалах справи відсутні документи щодо дальшого продовження строку досудового слідства у даній справі після цієї дати.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що після сплину вказаного вище строку слідчим проводилися слідчі дії та складалися процесуальні документи як відносно підсудного ОСОБА_11, так і відносно підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зокрема, після 11 вересня 2010 року слідчий предявив вказаним підсудним обвинувачення та допитував їх в статусі обвинувачених, вирішував питання, повязані з їхнім правом на захист (т. 12, а.с. 137-154, 177-189, 221-238).

Крім того, як вбачається з обвинувального висновку, він був складений 20 вересня 2010 року (т. 14 а.с. 204).

Отже, посилання захисника на провадження слідчим вказаних вище процесуальних дій за межами строку досудового слідства і їх незаконність у звязку з цим є доречними.

При цьому, дані наявних у матеріалах справи постанов слідчого про зупинення досудового розслідування від 16.08.2010 року та про подальше його відновлення від 25.08.2010 року (т. 1, а.с. 115-116), на думку суду, доводів захисника не спростовують з огляду на таке.

Так, відповідно до вказаних документів досудове розслідування було зупинено згідно п. 2 ст. 206 КПК України до видужання обвинуваченого ОСОБА_9, тобто у звязку з хворобою останнього.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 206 КПК України визначені, зокрема, підстави та умови зупинення слідства через захворювання обвинуваченого: у якості однієї з підстав зупинення слідства визначено інше тяжке захворювання обвинуваченого, а необхідною умовою зупинення слідства у такому разі існування перешкод у звязку з таким захворюванням для закінчення провадження у справі. При цьому, у законі не дається ні визначення тяжкого захворювання, ні переліку таких захворювань, тому питання про зупинення досудового слідства має вирішуватися в кожному конкретному випадку. При цьому наявність захворювання обвинуваченого має засвідчуватися лікарем, що працює в медичному закладі.

З довідки головного лікаря ХОКЛ з приводу стану здоровя обвинуваченого ОСОБА_9 видно, що вона була видана лише 19.08.2010 року у відповідь на запит слідчого, який був направлений до цієї установи 17.08.2010 року, даних щодо дати отримання слідчим вказаної довідки матеріали справи не містять (т. 13, а.с. 146). Отже є підстави вважати, що вказана вище постанова про зупинення досудового розслідування була винесена слідчим 16.08.2010 року без достатніх на те підстав, оскільки станом на ту дату належного підтвердження наявності у ОСОБА_9 захворювання слідчий не мав. Крім того, з тієї ж довідки видно, що виписка ОСОБА_9 з лікарні мала відбутися не пізніше 23.08.2010 року, що, на думку суду, очевидно не давало підстав слідчому розцінити стан ОСОБА_9 як тяжкий та такий, що перешкоджає закінченню провадження у справі, оскільки для закінчення досудового розслідування слідчий мав час до 11 вересня 2010 року.

Крім того, виходячи зі змісту ст. 206 КПК України, зупинення слідства означає, що ніякі слідчі дії після цього провадитися не можуть.

Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що в період часу, коли досудове слідство було зупинено, слідчим проводилися слідчі дії, в ході яких було здобуто ряд доказів, на яких ґрунтується предявлене підсудним обвинувачення, складено інші процесуальні документи: постанова про проведення виїмки від 17.08.2010 року (т. 6, а.с. 141-147), протокол виїмки від 17.08.2010 року (т. 6, а.с. 148), протокол огляду від 19.08.2010 року (т. 10, а.с. 63), постанова про визнання речовими доказами та залучення їх до матеріалів кримінальної справи від 20.08.2010 року (т. 10, а.с. 64), протокол про пред'явлення матеріалів експертизи від 20.08.2010 року (т. 10 а.с. 238-240), протокол роз'яснення підозрюваному права на захист від 17.08.2010 року (т. 11, а.с. 273), протокол відмови від захисника від 17.08.2010 року (т. 11, а.с. 274), протокол очної ставки від 17.08.2010 року (т. 11, а.с. 275-277).

Також за час, коли провадження у справі було зупинено, слідчим допитувалися свідки ОСОБА_14 (т. 8, а.с. 114-115 - 20.08.2010 року), ОСОБА_15 (т. 8, а.с. 116 - 20.08.2010 року), ОСОБА_16 (т. 11, а.с. 27 - 16.08.2010 року), ОСОБА_17 (т. 11, а.с. 224- 225 - 20.08.2010 року), які включені до списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, і на показаннях яких також ґрунтується предявлене підсудним обвинувачення.

Наведене свідчить про те, що фактично досудове розслідування з 16.08.2010 року по 25.08.2010 року тривало, тому є підстави вважати, що складанням слідчим та поміщенням у матеріали справи постанови про зупинення досудового розслідування було штучно створено видимість провадження всіх дій на досудовому розслідування у межах визначеного строку.

Згідно зі ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку слідчий встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особливої уваги з погляду дотримання прав людини і основоположних свобод заслуговує допустимість доказу. Допустимість доказу означає законність джерела, засобу і процесуального порядку його одержання. Законом встановлені умови визнання доказу допустимим:

- доказ повинен бути отриманий належним суб'єктом, який має право проводити процесуальні дії, спрямовані на збирання доказів;

- доказ повинен бути отриманий з належного процесуального джерела (ч. 2 ст. 65 КПК України). До них відносяться: показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи слідчих і судових дій та інші документи;

- доказ повинен бути отриманий належним процесуальним засобом (ст. 66 КПК України). Кримінально - процесуальна форма суворо визначає засіб одержання доказів, невиконання якого призводить до порушення принципу законності кримінального судочинства, а отже, і до скасування винесеного по справі рішення;

- при збиранні доказів повинен дотримуватися встановлений порядок провадження процесуальної дії, яка використовується в якості засобу одержання доказу.

Встановлені вище обставини дають підстави визнати, що слідчим під час досудового розслідування у цій справі допущено суттєву неправильність досудового слідства, і свідчать про те, що зазначені вище докази не можна визнати допустимими.

Крім наведеного, вивченням матеріалів справи встановлено, що вони містять ряд документів, які не містять підписів як слідчого, так і осіб, за участю яких вони були складені, а отже не можуть бути взяті до уваги як докази, хоча дані цих документів також покладені в основу предявленого підсудним обвинувачення, що додатково свідчить про допущену слідчим неправильність при провадженні досудового розслідування.

Так, за матеріалами справи встановлено, що зазначені порушення були допущенні при складанні наступних документів: протоколу допиту свідка ОСОБА_18 (т. 1, а.с. 242-243), протоколу виїмки від 04.06.2010 року (т. 3, а.с. 109-110), протоколу пред'явлення матеріалів експертизи без зазначення дати проведення процесуальної дії (т. 6, а.с. 209), протоколу ознайомлення обвинуваченого з висновками експертизи без зазначення дати проведення процесуальної дії (т. 6, а.с. 210), протоколу пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи без зазначення дати проведення процесуальної дії (т. 6, а.с. 212), постанови про проведення виїмки від 26.04.2010 року (т. 7, а.с. 18-19), постанови про проведення виїмки від 25.06.2010 року (т. 7, а.с. 89), постанови про вилучення зразків експертного дослідження від 10.07.2010 року (т. 7, а.с. 92), протоколу виїмки від 15.06.2010 року (т. 7, а.с. 180), протоколу відібрання експериментальних зразків підпису від 14.06.2010 року (т. 7, а.с. 195-200), постанови про вилучення зразків для експертного дослідження від 07.07.2010 року (т. 7, а.с. 211, 217), протоколу допиту свідка від 13.07.2010 року (т. 11, а.с. 29).

Доречними є також посилання захисника на те, що ОСОБА_11 предявлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України, однак кримінальна справа за кваліфікуючою ознакою «використання підробленого документа» на досудовому розслідуванні не порушувалася.

Так, з матеріалів справи видно, що на досудовому розслідуванні, встановивши в діях підсудних ознаки складів злочинів, опис яких міститься у ст. 358 КК України, слідчий порушив кримінальну справу лише за ч. 2 ст. 358 КК України за кваліфікуючими ознаками «підроблення з метою використання офіційного документу за попередньою змовою групою осіб», розцінивши як предмет такого злочину акт опису та арешту майна серії АА№665039 (т. 1, а.с.79).

Хоча з наведеної кваліфікації і випливає кваліфікація дій обвинувачених за ч. 3 ст. 358 КК України, проте з предявленого ОСОБА_11 (як і підсудним ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_12М.) обвинувачення за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України видно, що фактичні обставини предявленого їм за цією статтею КК обвинувачення відрізняються від фактичних обставин вчинення злочину, викладеного у вказаній вище постанові про порушення кримінальної справи за ч. 2 ст. 358 КК України, оскільки у висунутому їм обвинуваченні йдеться мова не тільки про дії, повязані з предявленням як підробленого документа зазначеного вище акту опису та арешту майна, але й про дії, повязані з предявленням підробленого паспорту на імя ОСОБА_19, виконавцем чого відповідно до обвинувального висновку був ОСОБА_20, діями якого, як організатор, керував ОСОБА_9, а ОСОБА_11 та брати ОСОБА_12, як пособники, сприяли останньому у цьому, однак даних про порушення кримінальної справи за наведеним фактом у матеріалам справи немає, що також є суттєвою неправильністю досудового слідства.

Відповідно до положень п.п. 2-1, 7 ч. 1 ст. 228 КПК України прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, зобовязаний перевірити, зокрема, чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку та чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог цього Кодексу.

Однак прокурор на етапі перевірки даної справи перед направленням її до суду на наведені вище порушення уваги не звернув.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 N2 неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

При цьому, Пленум Верховного Суду України у пункті 11 у своїй постанові «Про практику застосування кримінально процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» №6 від 30.05.2008 року, із змінами, розяснив, що правильною є практика тих судів, які, повертаючи справу прокурору, розцінюють як суттєве таке порушення прокурором при виконанні ним вимог статей 228-232 КПК як затвердження ним обвинувального висновку, який складений із суттєвими порушеннями вимог кримінально процесуального закону. При цьому зазначено, що у разі виявлення зазначених порушень на стадії судового розгляду справа підлягає направленню на додаткове розслідування відповідно до вимог ст. 281 КПК з мотивів неправильності досудового слідства.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого захисником клопотання, наявність на досудовому розслідуванні у дані справі таких порушень, які перешкоджають суду на даний час постановити остаточне рішення, яке б відповідало вимогам законності та обґрунтованості, і не можуть бути усунуті під час судового слідства, та вважає у звязку з цим за необхідне направити дану справу на додаткове розслідування для здійснення можливих дій щодо усунення виявлених порушень, викладених у цій постанові, і прийняття в залежності від того рішення про можливість врахування доказів, на які міститься посилання у цій постанові, при предявленні підсудним обвинувачення та достатності для цього інших доказів, що містяться у справі.

Керуючись ст. 281 КПК України 1960 року, суд, -

постановив:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України, направити прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування, під час якого необхідно вирішити питання, зазначені в мотивувальній частині даної постанови.

Запобіжний захід щодо підсудних залишити без змін підписка про невиїзд.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона.

Суддя: Н.В. Корольчук