Court ruling № 52817570, 22.10.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/30488/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Трута Д.В., відповідача Вершиніна К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 по справі № 2а-7016/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2011 у задоволенні позовної вимоги Товариства визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.12.2010 № 0002700720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 15 788 328,59 грн. - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

У відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна".

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень та вересень 2010 року, за підсумками якої складено акт від 14.12.2010 № 640/07-018/20027449 та встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.2, п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень - вересень 2010 року на загальну суму 15 788 328,59 грн.

Такий висновок фахівців Державної податкової інспекції вмотивовано тим, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми коштів за господарськими операціями проведеними з контрагентами, які у своїй податковій звітності не декларували та відповідно і не сплачували податкових зобов'язань по господарських операціях з Товариством, що було виявлено шляхом автоматизованого співставлення за допомогою "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту". Таким чином, вищезазначене, на думку контролюючого органу, виключає право позивача на формування податкового кредиту по господарським правовідносинам з такими контрагентами.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суд апеляційної інстанції у цій справі виходив з того, що податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування від факту сплати контрагентами позивача сум податку до бюджету.

Так, за визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Таким чином, враховуючи, що контролюючим органом не ставиться під сумнів фактичне проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, сплату позивачем суми ПДВ в складі ціни за придбані товари (послуги) та наявність у нього належно оформлених податкових накладних, а також встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, оцінка яким зроблена судом з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи, що норми Закону України "Про податок на додану вартість" не ставлять у залежність право платника податку на формування сум ПДВ та заявлення в подальшому такої суми до бюджетного відшкодування, від фактичної сплати ПДВ до бюджету іншими платниками податків - постачальниками товарів (послуг), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарів, до податкового кредиту, які у подальшому приймали участь у визначенні суми бюджетного відшкодування.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по декларуванню та сплаті податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 по справі № 2а-7016/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко