Court ruling № 52817458, 16.10.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

м. Київ

О К Р Е М А Д У М К А

16 жовтня 2015 року К/800/19498/15

судді Чумаченко Т.А. на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року, прийнятої за результатами розгляду касаційних скарг Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, до якої приєднався ОСОБА_1, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 595.

16 жовтня 2015 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України постановила ухвалу, якою касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, до якої приєднався ОСОБА_1, про скасування рішень попередніх інстанцій та відмови у задоволенні позову, - залишені без задоволення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва

від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 07 листопада 2014 року № 595.

Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що пункт 2 Тимчасового порядку, яким визначені повноваження органів державної влади щодо здійснення видатків з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, є протиправним, оскільки порушує права позивачів на отримання пенсійних виплат.

З такою позицією судів погодився і Вищий адміністративний суд України.

Вважаю, що ухвала Вищого адміністративного суду України

від 16 жовтня 2015 року у даній справі є помилковою з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595 від 07 листопада 2014 року затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Порядок).

Зі змісту пункту 2 Порядку вбачається, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з:

- державного бюджету;

- бюджету Пенсійного фонду України;

- бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування

будуть здійснюватись лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що пункт 2 Порядку стосується повноважень органів державної влади щодо здійснення видатків не лише з бюджету Пенсійного фонду України, а й з державного бюджету та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому повноваження органів державної влади в частині здійснення видатків з державного бюджету та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування не стосуються пенсійних виплат.

А щодо повноважень органів державної влади в частині здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України, то вищезазначений пункт Порядку не містить заборони, а лише визначає відновлення здійснення повноважень таких органів після повернення території під контроль держави.

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився і Вищий адміністративний суд України, дійшли помилкового висновку при здійсненні тлумачення приписів пункту 2 Порядку, оскільки зазначена норма не передбачає заборону пенсійних виплат.

З огляду на викладене вважаю, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову підлягають скасуванню.

Суддя Т.А. Чумаченко