Court ruling № 52814366, 07.10.2015, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Львів № 876/2093/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта: Мелінишин С.Б.

представника позивача: Госедло Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» до Державної податкової інспекції у м.Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

16.10.2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Парктур» (надалі ТзОВ «Парктур») звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м.Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000282301 та № 0000292301 від 26.07.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2013 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення № 0000282301 та № 0000292301 від 26.07.2012 року.

Не погодившись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Державної фіскальної служби України подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2013 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.

Представник апелянта Мелінишин С.Б. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник позивача Госедло Р.І. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, в період з 17.05.2012 року по 14.06.2012 року податковий орган провів планову виїзну перевірку ТзОВ «Парктур» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 282/22-32145510 від 07.07.2012 р. яким встановлено порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» ТзОВ «Парктур» занижено до оплати податок на прибуток приватних підприємств в сумі 13877180,75 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - 13 877 180,75 грн.

- п.п.138.1.1., 138.4, 138.6 ст.138 ПК України підприємством завищено від»ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 135050 грн. в т.ч. за 2-4 квартал 2011 року в сумі 135050 грн.;

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000282301 від 26.07.2012 р. форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 13877182 грн., повідомлення-рішення № 0000292301 від 26.07.2012 р. форми «Р» яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 135050 грн.

Підставою для винесення вказаних повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем ТзОВ «Парктур» та контрагентами ТзОВ «Ресурсна компанія», ТзОВ «Вест-Транс».

З матеріалів справи видно, що позивач ТзОВ «Парктур» (Замовник) уклав договір з ТзОВ «Ресурсна компанія» (Виконавець) на обслуговування від 26.03.2009 року № 01/26-К відповідно до якого Виконавець зобов'язується за плату та за рахунок Замовника надавати послуги щодо обслуговування об'єктів Замовника.

Вартість послуг які надаються Виконавцем узгоджується в додатках до Договору № 3 від 04.01.2010 року, № 4 від 01.11.2010 року, № 5 від 01.12.2010 року, № 6 від 04.01.2011 року, а саме згідно акту здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2011 року ТзОВ «Ресурсна компанія» надала послуги на загальну суму 630471,55 грн. в т.ч. ПДВ - 105078,59 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав договір на обслуговування № 01/26-К від 26.03.2009 року, додаток № 6 від 04.01.2011 року до Договору на обслуговування № 01/26-К від 26.03.2009 року, акт здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2011 року, акт здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2011 року, відомості операцій по рахунку № 685 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року ( т. 2 а.с.26-36).

Згідно договору суборенди від 01.10.2009 року № 10/09 ТзОВ «Вест-Транс» передало майно туристичного комплексу «Буковель» та майновий комплекс «Едельвейс» в суборенду ТзОВ «Парктур» яке надає туристичні послуги. (акт передачі майна в суборенду від 01.10.2009 року № 1-10/09-ПТ на суму 91 568 366,24 грн.)

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав договір суборенди від 01.10.2009 р., додатки до договору, акти здачі-прийняття робіт, відомості операцій по рахунку 685. (а.с. т. 1 а.с. 1-12, 34-35 )

За правилами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що надані відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Покликання апелянта не нікчемність правочинів колегія суддів не бере до уваги оскільки, вказані правочини судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

ч.2ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1ст. 216 ЦК України) (п. 7 Постанови).

Нарахування податкових зобов'язань здійснено із застосуванням п.п. 5.2.1 п.5.2 та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.1.1, 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України. Дані норми є загальними і не регулюють порядок їх зміни. Спеціальною нормою, яка містить підстави для перерахунку витрат є п. 140.2 Податкового кодексу України, якою передбачено, що перерахунок витрат проводиться у разі визнання судом правочину недійсним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами по наданню послуг, спірні правочини судом недійсними не визнавались а тому, підстав для нарахування податкових зобов'язань в податкового органу не було.

У відповідності до вимогст. 159 КАС України, судове рішення повинно бутизаконним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідност.200 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2013 року у справі за № 2а-3204/12/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель