Court ruling № 52687143, 15.10.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/50238/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014

у справі 2а-3651/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен»

до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального

офісу з обслуговування великих платників

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен» звернулось до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів відповідачем проведено позапланова невиїзна перевірка позивача, з питання достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за період 01.12.2010 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складено акт № 124/4020/7/25392188 від 14.02.2012 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п 198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2751 зі змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 1 314 344, 99 грн..

На підставі зазначего акта фіскальним органом прийнято прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1314 345 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 62 973 грн.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаної у ПП «Камала» продукції в лютому, квітні, травні, червні, липні місяцях 2011, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт придбання позивачем продукції у ПП «Камала» підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними; транспортування продукції підтверджене товарно-транспортними накладними; оприбуткування продукції підтверджене журналом реєстрації товарно-матеріальних цінностей та прибутковими ордерами. Факт оплати позивачем вартості придбаної у ПП «Камала» продукції підтверджений реєстром платіжних доручень.

Вказані докази підтверджують реальність операцій.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий кредит, отриманий позивачем від ПП «ЕКСІМШВЕСТ», ТОВ «БЮРО МАРКЕТИНГА І КОНСАЛТИНГА «ФОРМУЛА», ПП «МАЛІНАР», ТОВ «РОЗЕТКА. УА», ТОВ «ТД «НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ» протягом грудня місяця 2010 року та січня, лютого, квітня, травня місяців 2011 року на загальну суму 741478, 99 грн. був сформований позивачем правомірно, оскільки товар (послуги, роботи) придбавався позивачем з метою подальшого його використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ДП «КК «Рошен» та реально був використаний останнім відповідно до вказаної мети, а суми податку, сплачені ДП «КК «Рошен» у ціні придбаного у вказаних підприємств товару (робіт, послуг), повністю підтверджувалися належним чином оформленими податковими накладними, складеними вказаними підприємствами, які були зареєстрованими платниками ПДВ.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з доводами якого погодиджується колегія суддів Вищого адміністративного суду, дійшов вірного висновку, що податковим органом не було доведено правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі 2а-3651/12/2670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі 2а-3651/12/2670залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко