Court ruling № 52625621, 08.10.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/35232/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року

у справі № 815/2718/15/13817/15

за позовом ОСОБА_3

до управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 адміністративний ОСОБА_3 повернуто позивачу на підставі пункту 4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_3 звернулася до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_3 повернуто апелянту.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

ОСОБА_3 звернулася з позовом до суду, у якому просила визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Малиновського району м. Одеси щодо відмови у видачі «посвідчення члена сім'ї загиблого» з моменту звернення, а саме з 23.03.2013 як особі, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язати видати вказане посвідчення з 23.03.2013; зобов'язати управління пенсійного фонду України Малиновського району м. Одеси здійснити перерахунок пенсії з 23.03.2013 щодо підвищення на 25 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та здійснити виплату грошової доплати до пенсії у розмірі 5931 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 адміністративний ОСОБА_3 повернуто позивачу у зв'язку з непідсудністю справи.

Позивач оскаржив цю ухвалу в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху. Апелянту надано строк на усунення недоліків, у зв'язку з несплатою судового збору.

На виконання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 від представника апелянта ОСОБА_2 надійшла заява щодо усунення недоліків та збільшення позовних вимог, з посиланням на те, що поданий адміністративний позов його матері, яку він представляє є заявою до суду щодо захисту прав та інтересів іншої особи, а отже враховуючи те, що представник позивачки є інвалідом ІІ групи від сплати судового збору згідно пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» має бути звільнений.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_3 повернуто апелянту.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посилання представника апелянта ОСОБА_2 на пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору є помилковим, оскільки відповідно до даного пункту від сплати судового збору звільняються саме позивачі, які є інвалідами ІІ групи, а не їх представники.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначає, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарг на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,05 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 9 Закону України «Про судовий збір» інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів І та ІІ груп.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем не було надано документу про сплату судового збору. Проте представником позивача ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 заявлено клопотання про застосування пункту 9 частини першої статті 9 Закону України «Про судовий збір», при цьому не було надано належних та допустимих доказів того, що саме позивач є інвалідом І та ІІ груп, як зазначено в нормі Закону.

За таких обставин, колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що посилання представника апелянта ОСОБА_2 на пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору є помилковим, оскільки відповідно до даного пункту від сплати судового збору звільняються саме позивачі, які є інвалідами ІІ групи, а не їх представники.

Крім того, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2015, щодо непідсудності адміністративної справи.

Відповідно до частини першої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином касаційне провадження за касаційною скаргою, поданою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 слід закрити, оскільки в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції не переглядалася, а тому вона не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Касаційне провадження за касаційною скаргою, поданою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року в цій справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.