№ 52620721, 16.09.2015, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - ПАТ «Укртатнафта») до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі - ОДПІ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Інконтелм», за участю прокуратури Полтавської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У березні 2005 року Товариство звернулося до суду з позовом до про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2005 року № 0000052305/0/16 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2005 року на суму 58 428 335 грн.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство зазначило, що висновки, викладені в акті перевірки від 11 березня 2005 року № 28/23-312/00152307, є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - незаконним та необґрунтованим, а тому має бути визнане недійсним.

Суди розглядали справу неодноразово.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 31 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2015 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОДПІ звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.7.5, пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2010 року у справі № К-15851/07, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У цьому рішенні касаційний суд дійшов висновку про відсутність надмірної сплати ПДВ до бюджету, оскільки суб'єкт господарювання отримує бюджетне відшкодування з ПДВ без його фактичного надходження до державного бюджету. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише ті суми, які фактично надійшли до держбюджету, випливає із самої суті поняття податку та його основної функції - формування доходів Державного бюджету України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, зазначив, що фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем в охоплений перевіркою період у безпосередніх постачальників - ТОВ «Татарстан-Експорт» та Національна акціонерна компанія (далі - НАК) «Нафтогаз України» нафти сирої засвідчується належним чином складеними податковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі товару, актами прийому-здачі на вузлі обліку нафти.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум ПДВ до бюджету всіма контрагентами позивача в ланцюгу постачання суд касаційної інстанції відхилив, оскільки у пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, при цьому зазначено, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Вимога ж пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Верховний Суд України вирішував питання щодо усунення розбіжностей у застосуванні статті 7 Закону № 168/97-ВР та у постанові від 1 грудня 2009 року у справі № 21-1612во09 зазначив таке.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. З аналізу пункту 6.1 статті 6 Закону № 168/97-ВР випливає, що не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Покупець, сплативши продавцю ПДВ за ставкою 20 % з операцій, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону № 168/97-ВР або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього Закону, а також які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

Суди встановили, що позивач у січні 2005 року придбавав нафту сиру російських родовищ через ряд постачальників-резидентів України, яку на митну територію України імпортувало ТОВ «Інконтелм».

У подальшому ТОВ «Інконтелм» імпортовану нафту реалізувало ТОВ «Татарстан Експорт» та НАК «Нафтогаз України». При цьому при здійсненні операцій з придбання та продажу нафти сирої, посилаючись на норми Закону України від 13 березня 1992 року № 3198-ХІІ «Про іноземні інвестиції», ТОВ «Інконтелм» користувалося пільгами при сплаті податків та не сплачувало ПДВ до бюджету. ТОВ ««Татарстан Експорт» та НАК «Нафтогаз України», у свою чергу, реалізували нафту позивачу ПАТ «Укртатнафта» за договорами купівлі-продажу.

Зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ ОДПІ здійснила у зв'язку з тим, що ТОВ «Інконтелм» не сплачувало до бюджету ПДВ внаслідок поширення на нього гарантій захисту іноземних інвестицій.

Зважаючи на те, що фактичні обставини у справі суди попередніх інстанцій встановили повно і правильно, але неправильно застосували норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати всі ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2015 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький