№ 52613751, 19.10.2015, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року Справа № 916/19/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної

скаргифермерського господарства "Яна"напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 16.02.2015у справігосподарського суду Одеської області №916/19/15-гза позовомпрокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Одеського відділеннядофермерського господарства "Яна"про стягнення 57 947,59грн.,за участі представників сторін:

від ГПУ - Збарих С.М.,

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

06.06.2007 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі в.о. директора Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та фермерським господарством "Яна" був укладений договір №7 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, згідно з яким, фонд зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству в сумі 50 000,00 грн., а останні, в свою чергу, зобов'язалися використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк.

Відповідно до пункту 3.2 договору Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов'язався надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеної в договорі суми фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Згідно з пунктом 3.4 договору ФГ "Яна" зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду за таким графіком: до 01.11.2008р. - 10000,00 грн., до 01.12.2009р. - 10000,00 грн., до 01.11.2010р. - 10000,00 грн., до 01.12.2011р. - 10000,00 грн., до 01.11.2012р. - 10000,00 грн. на спеціальний рахунок Державного бюджету України. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій допомозі складає 01.11.2012р.

Положеннями пунктів 5.1, 5.2 договору сторони визначили, що у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення Укрдержфонду Фермерське господарство "ЯНА" зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу. За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) Фермерське господарство "ЯНА" сплачує Укрдержфонду в особі Одеського відділення Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

На виконання умов договору Укрдержфонд в особі Одеського відділення 21.03.2007 перерахував ФГ "Яна" грошові кошти у сумі 50 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13 та №2.

05.01.2015 прокурор Кодимського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеського відділення Укрдержфонду з позовною заявою про стягнення з ФГ "Яна" перерахованої суми коштів з урахуванням індексу інфляції у розмірі 51 604,52грн., 3% річних у розмірі 1 275,00грн. та пені у розмірі 5 068,07грн. Позов мотивовано порушенням фермерським господарством своїх зобов'язань відповідно до укладеного договору №7 від 06.06.2007 щодо повернення суми коштів фінансової підтримки (допомоги) до кінцевого строку, яким є 01.11.2012.

ФГ "Яна" проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність його вимог, які не підтверджені належними доказами. Заявник зазначав про те, що у лютому 2011 року повернув усю суму коштів за договором, а первинні документи на підтвердження цієї господарської операції були знищені за строками зберігання. В обґрунтування своїх доводів надав запит Кодимського відділення Балтської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про надання інформації від 31.07.2013, лист Балтської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.10.2013 та довідку Кодимського відділення ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області №207 від 22.01.2015.

16.02.2015 рішенням господарського суду Одеської області (суддя Волков Р.В.), залишеним без змін 28.05.2015 постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Петров М.С., Разюк Г.П., Колоколов С.І.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ФГ "Яна" на користь Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 51 604,52грн. суми боргу з урахуванням інфляційних втрат, 1 275,00грн. 3% річних та судові витрати. В частині стягнення 5 068,07грн. пені позовні вимоги відхилено за спливом строку позовної давності, про застосування якої місцевим судом було задоволено заявлене відповідачем клопотання.

У касаційній скарзі фермерське господарство "Яна" посилалися на неповне установлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції. Заявник стверджував, що судами не було враховано його доводи про сплив позовної давності за заявленими у справі вимогами. Зазначав, що судами не установлювались обставини щодо наявності документів, що підтверджували б виконання ФГ "Яна" своїх договірних зобов'язань з повернення фінансової допомоги.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції мотивовано виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст.1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, за вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Положеннями ст.1049 ЦК України передбачений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст.530 якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612, 615 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Проаналізувавши положення закону, умови укладеного договору, надавши правову оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам та доводам сторін, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 45 000,00грн. боргу, з огляду на відсутність доказів повернення відповідачем позики, отриманої згідно умов договору. Крім того, урахувавши положення ч.2 ст.625 ЦК України та факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суди також підставно стягнули з останнього 1 604,52грн. інфляційних втрат та 1 275,00грн. 3% річних.

Разом з тим, зважаючи на положення ст.258 Цивільного кодексу України, якими визначені спеціальні строки позовної давності, зокрема, стосовно пені, та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено припинення нарахування пені через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, позовна вимога про стягнення пені була заявлена поза межами річного строку позовної давності. За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні вимоги про стягнення 5 068,07грн. пені в порядку ч.4 ст.267 ЦК України, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Виходячи з того, що при ухваленні рішень попередні судові інстанції здійснили всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надали належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються мотивованими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.

Стосовно доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку доказів, пов'язаних з вирішенням спору, то виходячи з приписів ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, відтак це не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Яна" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. та рішення господарського суду Одеської області від 16.02.2015 у справі №916/19/15-г - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк