Court ruling № 52585721, 19.10.2015, Sumy Regional Court of Appeal

Справа №592/7213/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Косолап М. М.Номер провадження 22-ц/788/1927/15 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"

про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я,

в с т а н о в и л а :

Рішенням суду від 09 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Сумське НВО" на користь ОСОБА_3 8000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я. В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ПАТ "Сумське НВО" на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах із відповідачем з 28 липня 1982 року по 16 березня 1983 року, з 17 листопада 1983 року по 01 вересня 1989 року та з 26 жовтня 2006 року по 31 липня 2012 року, працював значну частину трудової діяльності електрозварником ручного зварювання.

31 липня 2012 року ОСОБА_3 було звільнено за власним бажанням (а.с.6-8).

Стаж роботи ОСОБА_3 в умовах впливу шкідливих факторів складає 16 років, його умови праці у відповідача відповідали ІІІ класу 2 ступеню шкідливих та небезпечних умов праці (а.с.10).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло в результаті негативних виробничих факторів під час виконання ним трудових обов'язків внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці, в зв'язку з чим позивачу була заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої, враховуючи характер, обсяг та тривалість страждань, вимушених змін у життєвих стосунках позивача та їх негативні наслідки, судом визначена грошова сума в розмірі 8 000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні всіх обставини справи та зроблені з дотриманням норм матеріального і процесуального права. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

З виписки із медичної карти ОСОБА_3 під час його знаходження на обстеженні в Харківському науково-дослідному інституті гігієни праці і профзахворювань в період часу з 29 квітня 2014 року по 21 травня 2014 року вбачається, що за наслідками обстеження у нього був встановлений ряд професійних захворювань (а.с.12).

21 травня 2014 року складене повідомлення про професійне захворювання ОСОБА_3 за формою П-3. З названого повідомлення вбачається, що під час обстеження ОСОБА_3 був встановлений наступний діагноз.

Основний діагноз:

ХОЗЛ IІ стадії токсико - пилової етіології II ст. в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень II ст., Легенева недостатність II ст. Захворювання професійне, вперше встановлене ППЛЕК 21.05.2014 р. в клініці НДІ ГП та ПЗ ХНМУ.

Хронічна двостороння сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху 3 ст. Захворювання професійне від тривалого впливу виробничого шуму, вперше встановлене ППЛЕК 21.05.2014 р. в клініці НДІ ГП та ПЗ ХНМУ.

Супутній діагноз:

Гіпертонічна хвороба II ст. СН І. Остеохондроз, деформуючий спондильоз та спондилоартроз попереково - крижового відділу хребта, грижі на рівні МХД L4-L5, L5-S1, вторинний корінцевий больовий синдром, помірне порушення опорно - кінетичної функції хребта. Пресбіопія, гіпертонічна ангіопатія сітківки. Хронічний субатрофічний ринофаринголарингіт (а.с.9).

В повідомленні про професійне захворювання ОСОБА_3 також зазначено про те, що його працездатність обмежена; протипоказана робота в умовах пилу, токсичних, алергізуючих, подразнюючих речовин, інтенсивного шуму, фізичного перенапруження, несприятливих метеорологічних факторів, на висоті та в нічні зміни ( ас. 9).

Відповідно до довідки МСЕК від 08 липня 2015 року ОСОБА_3 встановлено 45 відсотків втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності. Рекомендовано медикаментозне лікування, лікування у реабілітаційній установі (а.с.11).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 68 від 11 червня 2014 року професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту, тривалою роботою в шкідливих умовах праці. Причиною професійного захворювання позивача стало проведення робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму та загазованості (а.с.10).

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 68 від 11 червня 2014 року вбачається, що позивач працював в умовах, коли показники шуму, загазованості та важкості праці перевищували гранично допустимі рівні (а.с.10 зворот).

Сама по собі та обставина, що комісією не були встановлені конкретні посадові особи, які допустили порушення у створенні позивачу безпечних та шкідливих умов праці, на що посилається відповідач у апеляційній скарзі, - не звільняє відповідача від передбаченої законом відповідальності за заподіяння позивачу шкоди. Адже ж названим Актом № 68 від 11 червня 2014 року безспірно встановлено, що причиною професійного захворювання позивача стала та обставина, що з вини роботодавця - відповідача у справі, - позивач працював в умовах підвищеного рівня виробничого шуму та загазованості.

Таким чином зібраними у справі доказами підтверджуються висновки суду про те, що ПАТ "Сумське НВО" не створило належних умов праці на робочому місці позивача, внаслідок чого він отримав професійні захворювання.

У той же час відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Обґрунтовуючи свій позов про стягнення грошової суми в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, позивач посилався на те, що у зв'язку з профзахворюванням протягом тривалого часу він страждає через постійні сердечні та легеневі болі, що заподіює йому значні моральні страждання, переживання; посилався на те, що не може тривалий час знаходитися в погано провітрюваних приміщеннях, у зв'язку з чим у нього виникають труднощі у користуванні громадським транспортом і т.д. Вищевказані причини не дозволяють йому відвідувати місця великого скупчення людей через постійний страх знепритомніти. У зв'язку з профзахворюванням він постійно, 2-3 рази на добу, зазнає фізичного болю у зв'язку із нападами утрудненого дихання, відчуває постійну задишку, важкість та хрипи у грудях та міжлопатковій ділянці, головний біль, відчуває підвищену втому, зниження слуху, шум у вухах та голові. Періодично відзначаються приступи задухи, від яких його рятує лише інгалятор. У зв'язку зі зниженням здатності до сприйняття звуків він відчуває себе неповноцінною людиною - він втратив можливість нормально спілкуватися з іншими людьми, навчатися, працювати за професією. Він змушений постійно приймати знеболюючі, заспокійливі та інші ліки. Він усвідомлює, що спостерігається значне погіршення стану його здоров'я, він страждає підвищеною дратівливістю, шумом у вухах, погіршенням сну. Через дратівливість погіршилися його взаємини з рідними, сусідами, позивач посилається на те, що змушений вести досить замкнутий спосіб життя, що не властиво його характеру і сильно його пригнічує. Порушено звичний уклад його життя, він змушений часто лікуватись.

Таким чином, ураховуючи характер і обсяг моральних страждань, які зазнає позивач як наслідок вищеназваних професійних захворювань, а також виходячи з роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", засад розумності, виваженості та справедливості, у суду першої інстанції були підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 8 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду у оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.