№ 52473607, 12.10.2015, Brusyliv District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 275/580/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2015 року

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Грищенка М.В.,

при секретарі - Дубчак Н.В.,

за участі: представника позивача - Києнка Д.О.,

представника відповідача - Лужних Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнні в смт.Брусилів Житомирської області адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Брусилів» до Брусилівської селищної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2015 року ТОВА «Агрофірма Брусилів» звернулося до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення шістдесят другої сесії шостого скликання Брусилівської селищної ради Житомирської області від 28 квітня 2015 року «Про приведення договорів оренди у відповідність до чинного законодавства» а саме в частині «п.2 Встановити в договорах оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Брусилівської селищної ради орендну плату в розмірі 3% /три відсотки/ від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації для всіх орендарів».

В обгрунтування позову зазначено, що 15 травня 2015 року в районній газеті «Відродження» опубліковано рішення шістдесят другої сесії шостого скликання Брусилівської селищної ради Житомирської області від 28 квітня 2015 року «Про приведення договорів оренди у відповідність до чинного законодавства», відповідно до якого прийнято рішення встановити в договорах оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Брусилівської селищної ради орендну плату в розмірі 3% /три відсотки/ від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації для всіх орендарів. Позивач вважає дане рішення незаконним та протиправним, посилаючись на те, що відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2012 року №01-06/1821/2012 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатми перегляду судових рішень господарських судів» до спірних правовідносин маєж застосовуватись саме та редакція Закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі ст.58 Конс титуції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. 31 березня 2010 року між Брусилівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Брусилів» укладено договір оренди землі, відповідно до якого було передано в оренду земельну ділянку площею 18,0478 га, яка знаходиться за адресою смт.Брусилів, вул.Чапаєва,2, на якій розташовано комплекс будівель та споруд. Договір укладено на 10 років та зареєстровано у Брусилівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.11.2010 за № 041020500041. Відповідно до п.9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки 80926,34 гривень.

В судовому засіданні представник позивача Києнко Д.О. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві, і просив позов задовольнити.

Представник відповідача Лужних Л.В. позовні вимоги не визнала, підтримала письмові заперечення на позов, в яких, зокрема, зазначено, що ст.21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014), зокрема встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Крім того, 01.04.2014 набрали чинності деякі умови Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014, зокрема, ті, за якими розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.1 п.228.5 ст. 288 Податкового кодексу України).

Приписами статей 651, 652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 632 цього ж Кодексу передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 ЦК України).

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Поряд з цим, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу на даний час не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

З огляду на наведене, оскільки нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, і оскільки укладений між сторонами договір (п. 13 вищевказаних договорів оренди земельних ділянок) передбачає можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції селищної ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Вказані питання вирішуються виключно шляхом колегіального прийняття рішень обраними представниками територіальної громади (депутатами Брусилівської селищної ради). Інші органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають повноважень приймати самостійні рішення з питань регулювання земельних відносин.

Отже, право ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить Брусилівській селищній раді і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень. За відсутності такого рішення встановити волю орендодавця щодо внесення змін до договору оренди неможливо (відповідну правову позицію викладено у постановах ВГСУ від 07.12.2011 р. у справі № 5/5009/3229/11, від 06.08.2014 у справі № 922/538/14, від 04.06.2014 року у справі № 13/262-10, від 18.06.2014 у справі № 33/5005/7726/2011, від 18.02.2015 у справі № 922/3871/14)

Зазначена правова позиція відображена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6 (пп. 2.18 і 2.19 зазначеної постанови).

Стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що рада ів межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на пленарному засіданні ради.

Як розтлумачив Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

З метою досудового врегулювання спору Брусилівською селищною радою неодноразово направлялись листи до ТОВ «Агрофірма Брусилів» щодо збільшення розміру орендної плати, зокрема 27.08.2014 за № 283, 09.10.2014 за № 357, 03.12.2014 за № 438, 03.03.2015 за № 110 та 12.05.2015 за № 235, однак, селищною радою так і не було отримано жодної відповіді на вказані листи від Позивача.

Враховуючи вищевказане, та керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26, пп. 2 п. б ст.. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 28.04.2015 року 62 сесією селищної ради 6 скликання було прийнято рішення «Про приведення договорів оренди у відповідність до чинного законодавства», згідно з яким було встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації для всіх орендарів земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Дане рішення було оприлюднено в районній газеті «Відродження» № 19 від 15.05.2015, а також копія рішення разом з примірниками додаткових угод були надіслані селищною радою до ТОВ «Агрофірма Брусилів» з листом від 12.05.2015 за № 235.

Позивачем не вжито будь-яких заходів щодо внесення змін до умов договору оренди у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України, встановленням граничних розмірів орендної плати за землю та зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийнятті рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особі зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Судом встановлено, що 31 березня 2010 року між Брусилівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Брусилів» укладено договори оренди наступних земельних ділянок:

-площею 18,0478 га. за адресою смт.Брусилів, вул.Чапаєва,2, строком на 10 років та зареєстровано у Брусилівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 03.11.2010 за № 041020500041;

-площею 11,7959 га. за адресою смт.Брусилів, вул.Шевченка, 93-а, строком на 10 років та зареєстровано у Брусилівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 03.11.2010 за № 041020500039.

Відповідно до пункту 9 вказаних договорів орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки в рік на рахунок Брусилівської селищної ради.

Пунктом 13 вказаних договорів передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, передбачених законодавством.

Статтею 288 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014), зокрема встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

01.04.2014 року набрали чинності деякі умови Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014, зокрема, ті, за якими розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пп.288.5.1 п.228.5 ст.288 Податкового кодексу України).

28 квітня 2015 року шістдесят друга сесія шостого скликання Брусилівської селищної ради прийняла рішення «Про приведення договорів оренди у відповідність до чинного законодавства», згідно з яким вирішено встановити в договорах оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Брусилівської селищної ради орендну плату в розмірі 3% /три відсотки/ від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації для всіх орендарів, доручено виконкому селищної ради вжити всіх належних заходів для приведення існуючих договорів оренди землі у відповідність до чинного законодавства.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XIІ «Про плату за землю» (далі - Закон № 2535-XIІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV) зі змінами, внесеними Законом України від 3 червня 2008 року № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 309-VI), та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону № 161-XIV однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону № 2535-XIІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За частиною четвертою статті 21 Закону № 161-XIV зі змінами, внесеними Законом № 309-VI, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Водночас, відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

3 березня 2004 року № 220, редакція якого також викладена в пункті розділу «Орендна плата» договорів оренди землі, укладених позивачем із селищною радою, передбачено щорічний перегляд розміру орендної плати у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України від

26 червня 1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належить такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Приписами статті 21 Закону № 161-XIV та статті 8 Закону № 2535-XIІ законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону № 2535-XIІ встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України

«Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Оскільки ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21 Закону № 161-ХІV, статті 30 Закону № 2535-ХІІ наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є Брусилівська селищна рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності, тому рішення Брусилівської селищної ради «Про приведення договорів оренди у відповідність до чинного законодавства» від 28 квітня 2015 року є законним як таке, що прийняте органом місцевого самоврядування на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких встановлених судом обставин відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст.94 КАС України здійснені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Відповідачем документально не підтверджені здійснені судові витрати, відшкодування яких може бути присуджене з позивача.

.

Враховуючи викладене, на підставі ст.19 Конституції України, ст.ст.24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12, 80, 83 ЗК України, ст.21 Закону України «Про оренду землі», ст.30 Закону України «Про плату за землю», керуючись ст.ст.7-12, 71, 94, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Брусилів» до Брусилівської селищної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Грищенко М.В.