Decision № 52303022, 22.09.2015, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2015Справа №910/17089/15

За позовомПриватного підприємства «Метамет»ДоКонцерну «Техвоєнсервіс»Простягнення 87 704, 33 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Щербіна Я.М. - за дов.;

Від відповідача: Козоріз А.С. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення з останнього на свою користь основний борг в сумі 50 000, 00 грн., інфляційні втрати в сумі 25 616, 66 грн. та 2 087, 67 грн. 3% річних за Договором №225/к/72-13Д від 03.04.2013р.

22.09.2015р. представник відповідача в судовому засіданні надав суду заперечення на позов, відповдно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За клопотанням позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2013 року між Концерном «Техвоєнсервіс» (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консей» (надалі - Первісний Кредитор) був укладений договір №225/к/75-13Д (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався здійснити поставку Первісному Кредитору товару на суму 961 800, 00 грн.

Відповідно до умов Договору поставки, Первісний Кредитор здійснив передоплату поставки товару, проте Відповідач поставку вчасно не виконав, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість перед Первісним Кредитором на суму 50 000, 00 грн.

25 листопада 2013 року між Первісним Кредитором та Позивачем був укладений Договір №1 про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення), відповідно до умов якого, а саме п. п. 1.2. та 2.1 Договору про відступлення, Первісний Кредитор за плату відступив Позивачу право вимоги за Договором поставки, а саме - право вимагати від Відповідача поставки товару або повернення грошових коштів в розмірі 50 000, 00 грн.

26 листопада 2013 р. Первісниий Кредитор, відповідно до рекомендованого листа про повідомлення про відступлення права вимоги, повідомив Відповідача про відсутплення права вимоги сплати грошових коштів в розмірі 50 000, 00 грн. за Договором поставки на корись Позивача.

05 грудня 2013р. Позивач надіслав Відповідачу Лист №25 з вимогою погасити заборгованість по Договору поставки в розмірі 50 000, 00 грн. до 25.12.2013р.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2014р. між Позивачем та Відповідачем, останній визнав свою заборгованість перед Позивачем в розмірі 50 000, 00 грн., проте заборгованість на користь Позивача не сплатив.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд міста Києва вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

25 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консей» та Приватним підприємством «Метамет» було укладено договір №1 про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1.1 зазначеного Договору, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності до умов Договору №225/к/72-13Д від 03.04.2013р., укладеного між Первісним кредитором та Концерном «Техвоєнсервіс».

Відповідно до п. 1.2. даного Договору Новий кредитор (тобто ПП «Метамет») одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника (Концерн «Техвоєнсервіс») постачання товару або повернення грошових коштів в розмірі, визначеному в п. 2.1. цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги, право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене Сторонами в сумі 50 000, 00 грн.

Зазначена сума в п.2.1. Договору про відступлення права вимоги виникла в зв'язку з перерахуванням передоплати за товар, згідно умов Договору №225/к/72-13Д від 03.04.2015р. (п. 2.2. Договору про відступлення права вимоги).

Таким чином, внаслідок укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консей» та Приватним підприємством «Метамет» договору про відступлення права вимоги №1 від 25 листопада 2015 року, до Приватного підприємства «Метамет» перейшло право вимоги до боржника за Договором №225/к/72-13Д від 03.04.2013р. в сумі 50 000, 00 грн.

Підпунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Судом встановлено, що спірний договір про відступлення права вимоги був вчинений у тій самій формі (простій письмовій), що і договір №225/к/72-13Д від 03.04.2013р. як цього вимагає ст. 513 ЦК України.

Статтею 514 ЦК України, передбачено, що до нового кредитора переходять права перевісного кредитора, у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги №1 від 25 листопада 2013 року, боржник - Концерн «Техвоєнсервіс» своїх зобов'язань за договором підряду №225/к/72-13Д від 03.04.2013р. щодо постачання товару або повернення грошових коштів в розмірі 50 000, 00 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Консей» не виконав, отже, зобов'язання було чинним та існуючим на дату укладення договору про відступлення права вимоги.

Згідно до Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, (статті 512, 514, 516 Цивільного кодексу України).

Отже, Позивач отримав всі необхідні документи, які підтверджують виникнення та перехід права вимоги до відповідача.

26 листопада 2013р. Позивач, звернувся до Відповідача з повідомленням про відступлення права вимоги (перехід прав кредитора), 05 грудня 2013р. з вимогою про сплату грошових коштів в розмірі 50 000, 00 грн., про що в матеріалах справи є належні докази.

Однак, на момент звернення до суду із цим позовом Відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед Позивачем. Заборгованість Відповідача становить 50 000, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суду доведено, що боржник (відповідач) не виконав свій обов'язок на користь жодного з кредиторів.

Тому суд погоджується з твердженнями позивача, щодо:

- існування у боржника грошового зобов'язання, яке виникло на підставі правочинів;

- прострочення виконання боржником його грошового обов'язку;

- існування у позивача (кредитора) права (яке виникло на підставі чинних правочинів) вимагати від боржника виконання простроченого грошового зобов'язання.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що є всі підстави стверджувати про те, що право вимоги щодо грошових зобов'язань відповідача перейшло до позивача правомірно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 50 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Щодо стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 25 616, 66 грн. та 3% річних в розмірі 2 087, 67 грн. суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

У відповідності до п. 5.2 Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, застосування судом ст. 625 ЦК України щодо стягнення з Відповідача суми індексу інфляції та 3% річних буде помилковим, оскільки стягнення з Відповідача суми попередньої оплати, перерахованої за Договором №225/к/72-13 Д від 03.04.2013р., не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013р. у справі №3-30гс13.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відмову Позивачу в задоволені позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми попередньої оплати проведеної останнім на користь Відповідача на виконання умов Договору №225/к/72-13Д від 03.04.2013р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи надані суду відповідні докази, які знаходяться в матеріалах справи судом встановлено, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 50 000, 00 грн., вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не задовольняються судом, з підстав вище наведених.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються частково.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Концерну «Техвоєнсервіс» (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; Код: 33689867) на користь Приватного підприємства «Метамет» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Січнева, буд. 1; Код: 33889792) попередню оплату в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 041 (одна тисяча сорок одна) грн. 61 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.10.2015р.

Суддя І.І.Борисенко