Court ruling № 52129439, 21.09.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/800/36009/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року

у справі № 826/3329/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Твіст»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Твіст» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 07.11.2013 року № 0006472201 та № 0006482201.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Рекламне агентство «Твіст» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Топдел Груп» за березень 2012 року, ТОВ «Фіолент Груп» за серпень-жовтень 2012 року та ТОВ «Універсал Груп Строй» за грудень 2011 року відповідачем складено акт від 16.10.2013 року № 1352/26-59-22-01-19/34356800, яким встановлено порушення: - пп.пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 4 910 758, 00 грн., у тому числі: за IV квартал 2011 року на 4 821 950, 00 грн.; IV квартал 2012 року на суму 88 808, 00 грн.; - ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, ст.ст. 138, 188, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 4 277 579, 00 грн., у тому числі за: жовтень 2012 року на суму 84 579, 00 грн.; грудень 2011 року на суму 4 193 000, 00 грн.

За результатами розгляду заперечень на відповідний акт перевірки 04.11.2013 року відповідачем прийнято рішення № 6411/10/26-59.21-01/34356800, відповідно до якого, висновки, зроблені в акті перевірки, спростовано у частині виявлених порушень з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Універсал Груп Строй» за грудень 2011 року, залишено без змін висновки щодо порушень податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Фіолент Груп» за серпень-жовтень 2012 року, а саме: з податку на прибуток у розмірі 88 808, 00 грн., податку на додану вартість у розмірі 84 579, 00 грн.

На підставі акта перевірки та з урахуванням відповідних висновків 07.11.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0006472201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 88 808, 00 грн.; - № 0006482201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 84 579, 00 грн. за основним платежем та 21 145, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Фіолент Груп» на підставі висновків акта про неможливість проведення зустрічної звірки відповідного контрагента.

За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та протиправності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та TOB «Фіолент Груп», зокрема, договором про рекламне обслуговування з додатками, специфікаціями, актами надання послуг, рахунками, актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, виписками з банку, картками рахунку, звітам про надання послуг.

Посилання податкового органу на інформацію, що міститься в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, не є підставою для висновків щодо нереальності господарських операцій здійснене податковим органом коригування в автоматизованій інформаційній системі «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» задекларованих TOB «Фіолент Груп» податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо відсутності реєстрації платником податку на додану вартість TOB «Фіолент Груп» на дату виписки податкових накладних.

Тому вірним є висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірного формування позивачем даних податкового обліку по взаємовідносинам з відповідним контрагентом.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року у справі № 826/3329/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук