№ 52086964, 05.10.2015, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/3858/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання Гацанюк К.В.;

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна телекомунікаційна компанія» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2015 року, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській від 13.05.2015 року, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 07.04.2015 року по 16.04.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели документальну позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Південні телекомунікаційна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами цієї перевірки 23.04.2015 року відповідач склав акт № 962/15-51-22-01/34994559, яким встановлені порушення позивачем:

- пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 424517,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.7 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 471686,00 грн., в тому числі: січень 2014 року 40365,00 грн., лютий 2014 року 39211,00 грн., березень 2014 року 39211,00 грн., квітень 2014 року 39211,00 грн., травень 2014 року 39211,00 грн., червень 2014 року 39211,00 грн., липень 2014 року 39211,00 грн., серпень 2014 року 39211,00 грн., вересень 2014 року 39211,00 грн., жовтень 2014 року 39211,00 грн., листопад 2014 року 39211,00 грн., грудень 2014 року 39211,00 грн.

29.04.2015 року позивач не погодившись з актом перевірки надав до контролюючого органу заперечення на нього.

07.07.2015 року позивач отримав відповідь на заперечення, згідно з якою акт залишено без змін.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення:

- від 13.05.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачеві пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток 636775,00 грн., у тому числі за основним платежем на 424517,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на 212258,00 грн.;

- від 13.05.2015 року №0001002201, яким позивачеві за порушення п.185.1 ст.185, п.187.7 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст.201 Податкового Кодексу України збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 707529,00 грн., у тому числі за основним платежем 471686,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 235843,00грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями рішеннями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області та вважає їх протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.4-20).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.72-76).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Південна телекомунікаційна компанія зареєстроване 13.03.2007 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради за № 15561020000026527 (а.с.21).

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області з 16.03.2007 року № 6320 (а.с.30). Також позивач отримав свідоцтво платника ПДВ 01.04.2011 року № 100331265 (а.с.22).

На підставі направлень від 06.04.2015 року № 59, № 58, № 60, наказу від 06.04.2015 року № 76-п співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели документальну позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Південна телекомунікаційна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Так, підставою для проведення перевірки позивача стала постанова старшого слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 14.04.2015 року про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Південна телекомунікаційна компанія»(а.с.79)

За результатами цієї перевірки 23.04.2015 року відповідач склав акт № 962/15-51-22-01/34994559 (а.с.29-51).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 424517,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.7 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 471686,00 грн., в тому числі: січень 2014 року 40365,00 грн., лютий 2014 року 39211,00 грн., березень 2014 року 39211,00 грн., квітень 2014 року 39211,00 грн., травень 2014 року 39211,00 грн., червень 2014 року 39211,00 грн., липень 2014 року 39211,00 грн., серпень 2014 року 39211,00 грн., вересень 2014 року 39211,00 грн., жовтень 2014 року 39211,00 грн., листопад 2014 року 39211,00 грн., грудень 2014 року 39211,00 грн..

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача відсутні належним чином складені та оформлені первинні документи, що свідчить про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

29.04.2015 року позивач не погодившись з актом перевірки надав до контролюючого органу заперечення на нього.

07.07.2015 року позивач отримав відповідь на заперечення, згідно з якою акт залишено без змін (а.с.231-223).

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення:

- від 13.05.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачеві пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток 636775,00 грн., у тому числі за основним платежем на 424517,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на 212258,00 грн. (а.с.60);

- від 13.05.2015 року №0001002201, яким позивачеві за порушення п.185.1 ст.185, п.187.7 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст.201 Податкового Кодексу України збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 707529,00 грн., у тому числі за основним платежем 471686,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 235843,00грн. (а.с.61).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є обґрунтованими.

З приводу вказаних в акті порушень податкового законодавства суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нероздільних постійних витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, суд встановив, що згідно з бухгалтерськими проводками Д-т рахунку 80 «матеріальні витрати» К-т «виробничі запаси, К-т20 рахунку 80 Д-т рахунку 23 «виробництво», К-т рахунку 23 Д-т рахунку 90 «собівартість реалізації» та актів списання матеріалів на собівартість реалізованих робіт списано виробничих запасів на суму 2352678,00 грн., які не підтверджені у повному обсязі первинними документами, згідно з якими підтверджується зв'язок з використанням даних запасів у фінансово-господарській діяльності позивача.

Також, позивачу під час перевірки направлявся запит з проханням надати до перевірки документи, а саме:

-договори з абонентами на підключення та технічну підтримку телекомунікаційних послуг, сума реалізації згідно яких відображалась у складі доходів від операційної діяльності у 2014 році;

-реєстри абонентів на підключення та технічну підтримку телекомунікаційних послуг у періоді, який перевірявся;

-звіти матеріально-відповідальних осіб, згідно яких складались акти на списання матеріалів на виробництво;

-штатний розклад по підприємству на 2014 рік.

Однак на час проведення перевірки вище зазначені документи так і не були надані контролюючому органу, так само і під час адміністративного оскарження. Так, 29.04.2015 року позивач звернувся до ДПІ у Київському районі м. Одеси із запереченнями на акт перевірки. Однак, під час розгляду справи суд встановив, що позивач разом з запереченнями не надав до податкового органу підтверджуючі первинні документи.

Відповідно до п.44.6 Податкового Кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Тобто, оскільки позивач не надав як до перевірки так і під час адміністративного оскарження необхідних первинних бухгалтерських та податкових документів, які б підтвердили використання списаних виробничих запасів, то зазначене свідчить про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на матеріали справи та із врахуванням норм законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.2 чт.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки суд по справі свідків не залучав та не призначав проведення судових експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Копії постанови направити сторонам.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 05 жовтня 2015 року.

СуддяО.Я. Бойко

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Копії постанови направити сторонам.

05 жовтня 2015 року.