Court ruling № 520184, 17.01.2007, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

                                                                                                                                 К/скарга №К-6814/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2007 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Бившевої Л.І.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Степашка О.І.           

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Нестерової І.В.

відповідача:Рибальченко Н.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2005 р. та рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2004 р.

у справі№ 28/381

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спін Вайт»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                        ВСТАНОВИВ:

           Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000492601/0 від 24.09.2003 р. прийнятого ДПІ у Деснянському районі м.Києва, яким йому визначено податкове зобов’язання  з ПДВ в сумі 24184,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 12092,00  грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 01.12.2004 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2005р., позов задоволено повністю.

          У справі відкрито касаційне провадження за  касаційною скаргою відповідача,  у якій  ставиться питання про скасування  судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що  податкові накладні видані ПП «Будпромсервіс», установчі документи та свідоцтво платника ПДВ якого визнані недійсними з моменту реєстрації згідно рішення Голосіївського райсуду м.Києва від 13.02.2004 р., не дають позивачу права на віднесення цих сум до податкового кредиту.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем  проведена  перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства при розрахунках з ПП «Будпромсервіс» за травень 2003 р., за результатами якої складено акт №80/26-20/23735164 від 22.09.2004 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492601/0 від 24.09.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 24184,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12092,00 грн.

Як встановлено у справі, у травні 2003 р. між позивачем та ПП «Будпромсервіс» шляхом обміну документами, були укладені угоди, на підставі яких ПП «Будпромсервіс» реалізував позивачу товари. Згідно накладних ПП «Будпромсервіс» поставлений позивачу товар та виписані податкові накладні №73 від 07.05.2003 р., №84 від 07.05.2003 р., №116 від 15.05.2003 р., №127 від 16.05.2003 р. на загальну суму 145104,00 грн., у т.ч. ПДВ - 24184,00грн.

Отримані від продавця податкові накладні позивачем відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) по датах їх отримання.

В оплату за отриманий товар позивач перерахував на рахунок ПП «Будпромсервіс» грошові кошти в сумі 145104,00 грн., в т.ч. ПДВ 24184,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит  вважається дата здійснення першої з подій:

або дата  списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування  податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4  ст.7 Закону України «Про ПДВ»  не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими  накладними.

Суди попередніх інстанцій, встановивши факт придбання позивачем у травні 2003 р. товарів у ПП «Будпромсервіс» та сплати у складі їх вартості податку на додану вартість, що  не заперечується і відповідачем, дійшли вірного висновку про правомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі вартості товарів, придбаних у ПП «Будпромсервіс».

На час укладання та виконання угод між позивачем та ПП «Будпромсервіс», останнє було  зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності та як платник податку на додану вартість.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 13.02.2004 р.  у справі №2-1277/3 визнано недійсним статут ПП «Будпромсервіс» з часу його реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. Доказів виключення ПП «Будпромсервіс» з державного реєстру суду не надано.

Крім того, як передбачено Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 р., свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання. Свідоцтво платника ПДВ ПП «Будпромсервіс», як зазначено в акті перевірки, анульовано згідно акту №414/19-4013-1 від 12.05.2004 р.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що  на час видачі податкових накладних ПП «Будпромсервіс» був платником ПДВ, податкові накладні видані з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, та суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Так, зокрема, відповідач в касаційній скарзі зазначає, що в акті №414/19-4013-1 від 29.09.2004 р.  ПП «Будпромсервіс» як платник ПДВ виключене з реєстру 28.11.2002 р., тобто з дати видачі свідоцтва.

Однак в матеріалах справи міститься копія акту ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №414/19-4013-1, який датовано 12.05.2004 р. та згідно якого дата видачі свідоцтва платника ПДВ ПП «Будпромсервіс» - 04.02.2003 р.

До касаційної скарги додано копію акту №446/19-4013-1 від 29.09.2004 р. щодо ТОВ «Марко Плюс», який не має відношення до даної справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судова колегія немає.

          Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

 УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва  залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2005 р. та рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2004 р. - без змін.

 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                              Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                          Л.І.Бившева

                                                                                                       О.М.Нечитайло

                                                                                                             Н.Г.Пилипчук

                                                                                                             О.І.Степашко                                                                                                          

Повний текст ухвали складено    18.01.2007 р.