Court ruling № 51688641, 28.09.2015, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.09.2015 р. Справа№ 914/3397/15

За позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ

позивача-2: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ», м. Київ

про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном

Суддя П.Манюк

При підготовці до розгляду позовної заяви Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном шляхом демонтажу обладнання, встановлено, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду у зв’язку з наступним:

Відповідно до приписів ст. 2,29 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до статті 23 Закону України від 14.10.2014 р. № 1697-VII “Про прокуратуру” із змінами та доповненнями, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Як вбачається з позовних матеріалів, прокурор вказав на нездійснення позивачами захисту інтересів держави, що підтверджується, згідно доводів прокурора, листами Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 18.09.2015р. та Яворівської КЕЧ району від 18.09.2015р. Зазначену обставину прокурором визначено як підставу для реалізації повноважень шляхом пред’явлення господарського позову.

Господарський суд, досліджуючи позовні матеріали констатує, що прокурором не надано підтвердження підстав звернення до суду з позовом в інтересах позивачів. А наведені ж у позовній заяві прокурором обставини є недоведеними належними доказами.

Так, суд звертає увагу на те, що в листі Яворівської КЕЧ району №2286 від 18.09.2015р. вказано на відсутність підстав для розірвання діючих договорів, оскільки їх розірвання є економічно та соціально недоцільним.

Більше того, лист Західного територіального КЕУ №303/23/1/3616/1248 від 18.09.2015р., на який покликається прокурор, не містить конкретного посилання на договір, який просить визнати недійсним прокурор та майно або місцезнаходження майна, яке є предметом спору.

Разом з тим, ні в зазначених листах, ні в інших матеріалах позову не наведено жодних доводів чи доказів того, що позивачі не здійснюють чи не належним чином здійснюють представництво інтересів держави в окреслених предметом позову правовідносинах.

Також, не було представлено суду жодних доказів неможливості звернення з даним позовом самими позивачами.

Крім того, до позовної заяви прокурором не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. У тексті прохальної частини позову прокурором заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття місцевим господарським судом рішення по суті.

Наведене прокурор обгрунтовує відсутністю фінансування на сплату судового збору, що підтверджує довідкою №18/2-161 вих. 15 від 17.09.2015р.

Згідно з ст.8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

В абз.3 п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (зі змінами та доповненнями) зазначено, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Більше того, суд звертає увагу прокурора і на положення, які викладені у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (зі змінами та доповненнями), що у разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. Прокурор ж просить відстрочити сплату судового збору до прийняття місцевим господарським судом рішення по суті.

Таким чином, враховуючи недостатність обгрунтування прокурором в позовній заяві мотивів звернення до суду в інтересах держави в особі позивачів, а також наявність інших істотних недоліків позовної заяви, суд приходить до висновку, що вказана позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п.п.1,4 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Враховуючи наведене і керуючись п. 1,4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном та додані до неї документи повернути без розгляду.

Додаток: позовні матеріали на 68 аркушах.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя Манюк П.Т.