Court ruling № 51090941, 21.05.2015, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/375/14 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз", приватного підприємства "Арикон" про визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" і ПП "Арикон" укладено договір поставки № 0214-11 від 14.02.2011 року, згідно з яким постачальник (ПП "Арикон") зобов'язується поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю (ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз") визначені цими договорами товари, а покупець зобов'язується прийняти ці товари та своєчасно здійснювати їх оплату.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на акт перевірки від 29.04.2013 року №499/22.2-10/25200734 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" при взаємовідносинах з ПП "Арикон" та ТОВ "Євро Альянс Груп" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року "; протокол допиту від 23.03.2012 року засновника, директора та головного бухгалтера ПП "Арикон" Гарматька О.В. по кримінальній справі за фактом створення (придбання) невстановленими слідством особами ПП "Арикон" (ч. 1 ст. 205 КК України); акт Алчевської ОДПІ в Луганській області від 10.02.2012 року №324/236-37152815 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Арикон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року".

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Нормами Цивільного та Господарського кодексів України передбачено, що правочини можуть бути визнані нечинними або недійсними.

Щодо визнання правочинів недійсними, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки нечинних правочинів передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Тобто, у разі укладення нечинних правочинів, діючим законодавством України не передбачено стягнення коштів в дохід держави, а лише повернення сторін у початковий стан (застосовується реституція).

Аналогічна позиція викладена в постанові пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Так, судам відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу України тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4). Відповідно до ст.ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оспорюванні правочини можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи або прокурора. При цьому лише після встановлення недійсності правочинів застосовуються відповідні правові наслідки, які передбачені ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України. Але позивач не заявляв позовні вимоги про визнання укладених правочинів недійсними, а у разі оспорювання правочинів саме ця вимога повинна бути основною, а правові наслідки у вигляді стягнення певних сум в дохід держави є похідними.

Якщо недійсність правочинів прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом, такі правочини може бути визнані судом недійсними (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Тобто, правові наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України України та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, можуть бути застосовані лише після визнання судом таких правочинів недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року у справі № К/800/6015/14.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки позивача про недійсність договору поставки № 0214-11 від 14.02.2011 року є необґрунтованими та такими, що заявлені без належних і достатніх доказів, які б достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про нікчемність правочинів та наявність підстав для стягнення коштів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 25 травня 2015 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.