№ 50176490, 28.08.2012, Sumy Regional Court of Appeal

Справа №2-1744/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-а/1890/17567/12 Суддя-доповідач - Таран Категорія - 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Рибалки В. Г., Литовченко Н. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області (далі-Управління)

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2010 року у справі за позовом Конотопського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

в с т а н о в и л а:

Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування за періоди з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р., з 01 січня 2010 р. по 30 червня 2010 р. включно з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто з Управління витрати з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримуєте пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначених спірних періодах не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 року № 489 V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію вказаної вище норми зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону № 489 V визнані неконституційними.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 2195 IV в редакції викладеній у підпункті 2 п.41 розділу ІІ Закону № 107 VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Названу зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

У 2009-2010 роках році дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірному періоді мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.

В той же час, спосіб захисту порушеного права позивача обраний судом не у повній мірі відповідає вимогам законодавства.

При вирішенні питання, суд першої інстанції не взяв до уваги п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК, згідно якого способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб та зобовязання його до відновлення порушеного права.

Окрім того, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь спеціального фонду держбюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

На час апеляційного перегляду справи Законом України №3674-VІ від 08.07.2011р. стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано, а тому слід виключити з резолютивної частини рішення стягнення з відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України Про внесення змін до розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону України Про судоустрій та статус суддів щодо передачі справ, повязаних із соціальними виплатами колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2010 року змінити.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р., з 01 січня 2010 р. по 30 червня 2010 р. включно з урахуванням проведених виплат.

Виключити з резолютивної частини рішення стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі витрати з інформаційно- технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 гривень для зарахування платежів до спеціального фонду Державного бюджету ( КЕКД 22050000, ОКПО 23635072, р/р 31219259700008, банк ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013), призначення платежу ІТЗ розгляду цивільної справи в Конотопському міськрайсуді.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -