Court ruling № 50009050, 03.09.2015, Zhovtnevyi District Court of Dnipropetrovsk City

№ 201/943/15-ц

провадження 2-з/201/324/2015

УХВАЛА

03 вересня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Зручна оплата», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 січня 2015 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Зручна оплата», третя особа: ПН ДМНО ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання запису в державному реєстрі вважати погашеним, внесення в державний реєстр запису про реєстрацію права власності.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2015 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків в позовній заяві, які ним було усунуто та подано позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Зручна оплата», треті особи: ПН ДМНО ОСОБА_3 та реєстраційна служба ДМУЮ, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2015 року провадження по цій справі було відкрито та призначено дату судового засідання.

Представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 24 квітня 2015 року до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу (ТОВ «Зручна оплата), а також заборонити реєстраційній службі, нотаріуса та іншим особам, які відповідно до законодавства України наділені правом вчиняти дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: вчиняти будь-які дії щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, оскільки в провадженні суду перебуває вище вказана справа предметом спору якої є визнання недійсним договору-купівлі продажу стосовно майна щодо слід вжити заходи забезпечення позову, тобто виникнення права власності у відповідача на майно оспорюється у судовому порядку, а тому відповідач (ТОВ «Зручна оплата) під час розгляду справи може продати або здійснити інше відчуження цього майна, в звязку з чим існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2015 року вказану заяву про забезпечення позову було повернуто.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2015 року було скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2015 року та передано питання на новий розгляд.

Згідно вхідного штампу на супроводжувальному листі виділені матеріали вищезазначеної справи надійшли до суду 10 серпня 2015 року та канцелярією суду були переданні судді 03 вересня 2015 року, оскільки останній перебував у щорічній відпустці.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову, проте надане суду клопотання не відповідає вимогам даної статті.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Перевіривши матеріали справи, заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне представнику позивача відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність застосування саме таких видів забезпечення позову (накладення арешту та заборона вчиняти певні дії), що зазначені у заяві; не зазначено, яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, а також, те що вони є співмірним з позовними вимогами, крім того не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно між сторонами виник спір щодо зазначеного майна та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози відчуження майна відповідачем на користь третіх осіб, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є субєктивним припущенням сторони позивача, тобто з зазначеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а також, те що вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є неспівмірним з позовними вимогами, судне знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а також, те що вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є співмірним з позовними вимогами, в звязку з чим заява не обґрунтована, не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, а тому передбачених законом підстав для задоволення заяви нема.

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 151, ст. 153, ст. 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Представнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Зручна оплата», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України вказана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя