Decision № 4991714, 07.10.2009, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.10.09 р. Справа № 2/313

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк

до відповідача: Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 221267,17грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Подобєдов Л.І. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 01.10.2009р. було оголошено перерву до 12 год. 45 хв. 07.10.2009р.

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 221267,17грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не плату відповідачем отриманих послуг в водопостачання та водовідведення, акти реалізації, рахунки.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано заяву про збільшення позовних вимог, де останній просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 227024,89грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідач надав заяву від 01.10.2009р., де позовні вимоги визнав в розмірі суми основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Позивачем у період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. надавалися відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

Факт надання послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу підтверджується актами про реалізацію від 26.01.2009р., від 25.02.2009р., від 25.03.2009р., від 24.04.2009р., від 25.05.2009р., від 25.06.2009р., які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

На підставі актів про реалізацію позивачем виставлялися рахунки, зокрема від 26.01.2009р. на суму 173517,40грн., від 26.01.2009р. на суму 91249,50грн., від 25.02.2009р. на суму 124434,63грн., від 25.02.2009р. на суму 75960,56грн., від 25.03.2009р. на суму 70767,00грн., від 25.03.2009р. на суму 100186,58грн., від 24.04.2009р. на суму 65542,87грн., від 24.04.2009р. на суму 54608,23грн., від 25.05.2009р. на суму 616,49грн., від 25.05.2009р. на суму 512,58грн., від 25.06.2009р. на суму 222,44грн., від 25.06.2009р. на суму 367,51грн., а всього на загальну суму 530960,90грн.

Зазначені рахунки були вручені відповідачу, що підтверджується відмітками про отриманні на рахунках.

Вказані рахунки зі сторони відповідача було оплачені частково в сумі 530960,90грн., у зв’язку з чим за відповідачем за період з 01.01.2009рю. по 30.06.2009р. облікується заборгованість в розмірі 227024,89грн., що підтверджується матеріалами справи та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2009р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

Відповідач доказів погашення заборгованості в розмірі 227024,89грн. суду не представив.

04.08.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про оплату послуг, яка зі сторони відповідача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, із господарського договору чи інших угод, передбачених законом.

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок користування питною водою із комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації є Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Пунктом 3.1. Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належним чином та такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд зазначає, що позивачем не було сплачено державне мито за збільшеними позовними вимогами, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету судові витрати за збільшеними позовними вимогами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 78, ст. ст. 82 –85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 227024,89грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) заборгованість в розмірі 227024,89грн., державне мито в розмірі 2212,67грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Державного бюджету (УГК в Київському районі м. Донецька, р/р 31111095700006, МФО 834016, ЗКПО 34687001) державне мито в розмірі 57,58грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя