Справа № 442/9369/14-ц
Провадження № 2/442/2807/2014
УХВАЛА
п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р у х у
26 листопада 2014 року м. Дрогобич
Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Хомик А.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з останнього на її користь 181376,06 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у період з 18.01.2008 року по 14.10.2014 року.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статті 119 ЦПК України.
Наслідком недотримання зазначених умов є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обовязків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи наведене вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. ст. 119, 120 ЦПК України, а саме: не оплачена судом збором у відповідності до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки заявлено вимогу майнового характеру.
Так, за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Станом на 01.01.2014 року мінімальний розмір заробітної плати становив 1218,00 грн. Таким чином позивач повинна сплатити в дохід держави суму судового збору в розмірі 1813,76 грн. (1 відсоток ціни позову), які необхідно перерахувати на наступний рахунок: отримувач коштів - УДКУ у м. Дрогобичі, рахунок отримувача 31213206700014, банк отримувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО - 825014, призначення платежу - судовий збір, код 37390247 пункт 1.1.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 119-121 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя, -
у х в а л и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, - залишити без руху.
Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в триденний термін з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та їй повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
The court decision No. 49360556, Drohobych City and District Court of Lviv Oblast was adopted on 26.11.2014. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find necessary data quickly.
This decision relates to case No. 442/9369/14-ц. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: