Court ruling № 49353021, 27.08.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/800/11648/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Штульман І.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області з вимогами про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області по відрахуванню із заробітної плати ОСОБА_2 коштів в сумі 1569 грн. 26 коп. Зобов'язано Дубенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області виплатити ОСОБА_2 незаконно відраховані кошти із заробітної плати в сумі 1569 грн. 26 коп.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015р. апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. залишено без змін.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді головного державного інспектора відділу інформаційних технологій та обліку платників Дубенської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014р. "Про часткову мобілізацію" та згідно з мобілізаційним розпорядженням Дубенсько-Радивилівського об'єднаного районного військового комісаріату №350 від 18.03.2014р. позивач був призваний на військову службу на особливий період.

Наказом Дубенської ОДПІ №20-о від 18.03.2014р. звільнено із займаної посади головного державного інспектора відділу ІТ та обліку платників Дубенської ОДПІ ОСОБА_2 у зв'язку з призовом на військову службу згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

26.06.2014р. у зв'язку із закінченням проходження позивачем військової служби на особливий період Дубенською ОДПІ прийнято наказ №26-о, яким скасовано наказ №20-о від 18.03.2014р. "Про звільнення ОСОБА_2" та увільнено ОСОБА_2 від виконання обов'язків головного державного інспектора відділу ІТ та обліку платників Дубенської ОДПІ з 19.03.2014 року у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, але не більше одного року із збереженням місця роботи та посади. Головному бухгалтеру - завідувачу сектору фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку наказано з 19.03.2014р. компенсувати ОСОБА_2 з бюджету середній заробіток на особливий період, але не більше одного року за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі наказу Дубенської ОДПІ №28-о від 26.06.2014р. ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків головного державного інспектора відділу ІТ та обліку платників з повним робочим днем (а.с.8).

Судами встановлено, що в липні 2014 року позивачу було компенсовано середній заробіток на час військової служби за призовом під час мобілізації за період з 18.03.2014р. по 30.04.2014р., що підтверджується розрахунковим листом.

В подальшому Дубенською ОДПІ при виплаті заробітної плати за листопад 2014 року з ОСОБА_2 було утримано податок з доходів фізичних осіб за березень 2014 року в сумі 149,88 грн. та квітень 2014 року - в сумі 347,66 грн. та єдиний соціальний внесок за березень, квітень 2014 року - в сумі 64,92 грн. та 150,57 грн. відповідно. В грудні 2014 року відповідачем із заробітної плати ОСОБА_2 утримано податок на доходи фізичних осіб за травень та червень 2014 року в сумі 314,35 грн. та 283,12 грн. відповідно та єдиний соціальний внесок за травень та червень 2014 року - в сумі 136,14 грн. та 122,62 грн. відповідно.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992р. за №2232 (далі - Закон №2232) призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Указами Президента України "Про часткову мобілізацію" №303/2014 від 17.03.2014р. та №454/2014 від 06.05.2014р. оголошена та проводиться часткова мобілізація.

08.06.2014р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014р. за №1275-VII (далі - Закон №1275).

Законом №1275 внесені зміни до ряду законодавчих актів України, в тому числі Кодексу законів про працю України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України, Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Про військовий обов'язок і військову службу", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" тощо.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1275 поширено дію ч. 2 і ч. 3 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ч. 3 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18.03.2014р. були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014р. за №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію".

Статтею 119 Кодексу законів про працю України (зі змінами, внесеними Законом №1275) передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (зі змінами, внесеними Законом №1275) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із ч. 7 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зі змінами, внесеними Законом №1275) не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Судами встановлено та підтверджено матеріали справи, що ОСОБА_2 перебував на військовій службі під час мобілізації в період з 18.03.2014р. по 26.06.2014р., тобто у строк, що не перевищував строк, визначений ст. 119 Кодексу законів про працю України.

Також матеріали справи свідчать, що на виплати, які компенсувалися ОСОБА_2 в межах середнього заробітку, нарахований та утриманий податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що Дубенська ОДПІ, відраховуючи з заробітної плати позивача податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок за період березень-червень 2014 року, тобто за період проходження позивачем на військової служби під час мобілізації, на загальну суму 1569,26 грн., діяла не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Доводи касаційної скарги про відсутність визначеного порядку відшкодування компенсаційних виплат із бюджету в межах середнього заробітку мобілізованих працівників та відсутність у Державному бюджеті України коштів, передбачених на виплату зазначених компенсацій не можуть буди прийняті судом, оскільки відсутня залежність виконання ч. 7 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від пп. 165.1.1 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України та чи визначений механізм повернення відповідних коштів з бюджету.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Пасічник С.С.

Штульман І.В.