№ 4931363, 14.04.2009, Rivne District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3233/09/1770

"14" квітня 2009 р. 11год. 00хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Чучалін В.І.,

відповідач: представник Оксимчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМале приватне підприємство фірма " Промсервіс"

доДержавна податкова інспекція в м.Рівне

про визнання нечинною податкової вимоги , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинною першої податкової вимоги №1/286 від 03.03.2009 року. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить визнати нечинною першу податку вимогу №1/286 від 03.03.2009 року, пред'явлену відповідачем позивачу щодо сплати податкової заборгованості по податку на додану вартість в сумі 52133,63 грн. та по земельному податку з юридичних осіб в сумі 10638,93 грн. Свої вимоги представник позивача обгрунтовує тим, що відповідно до платіжних доручень №2157 від 09.02.2009 року та №2159 від 09.02.2009 року МПП фірма "Промсервіс" сплатило податок на додану вартість та земельний податок за січень 2009 року. Обслуговуючий позивача банк - Рівненська філія комерційного банку "Західінкомбанк" взяв на себе зобов'язання надавати позивачу послуги, пов'язані з переказами грошей з його рахунку. Відтак, на думку позивача, на підставі п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків не несе відповідальності за неперерахування банком платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, вважає їх необгрунтованими та безпідставними з наступних причин. Відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків зобов'язані сплачувати до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядок та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а саме - самостійно узгоджене податкове зобов'язання. Станом на 03.03.2009 року за картками особового рахунку Малого приватного підприємства фірмою "Промсервіс" рахувалась сума податкової заборгованості за узгодженими податковими зобов'язаннями по податку на додану вартість та земельному податку в сумі 62772,56 грн. Відтак, відповідач на підставі п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України №2181 05.03.2009 року позивачу надіслав першу податкову вимогу за №1/286 від 03.03.2009 року.

На думку відповідача, відповідно до ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року за №2346 саме банк, що обслуговує платника податків, несе перед платником відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Оскільки банк, який обслуговує позивача, не здійснив у встановленому порядку переказу коштів на сплату податків, то платник податків повинен звертатися до банку з вимогою сплатити пеню за прострочення платежу. Отож, представник відповідача просить суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно поданих податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (поданої 20.02.2009 року за №6763) та податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік (поданого 28.01.2009 року за №1914) Мале приватне підприємство фірма "Промсервіс" самостійно визначила зобов'язання по податку на додану вартість та по земельному податку в сумі 62772,56 грн.

9 лютого 2009 року позивач надав обслуговуючому банку - Рівненській філії комерційного банку "Західінкомбанк" платіжне доручення №2157 на суму 30000,00 грн. (призначення платежу *;101;1398113;Сплата земельного податку за січень 2009 року по строку сплати 09.02.2009 р. перераховано повністю;;;;) та платіжне доручення №2159 на суму 126419,23 грн. (призначення платежу: *;101;13981123; Сплата ПДВ за січень 2009 р. по строку сплати 09.02.2009 р. перераховао повністю ;;;;). На даних платіжних дорученнях банк поставив відмітку про виконання міжбанківського переказу коштів того ж дня 9 лютого 2009 року.

Відповідно до тверджень відповідача дані кошти не були зараховані на розрахункові рахунки Управління Державного казначейства України в Рівненській області, у зв'язку з чим станом на 3 березня 2009 року згідно карток особового рахунку за МПП фірмою "Промсервіс" рахувалась заборгованість по податку на додану вартість та земельному податку в сумі 62772,56 грн.

Відтак, державна податкова інспекція у м. Рівне надіслала першу податкову вимогу за №1/286 від 03.03.2009 року, якою повідомила позивача про податковий борг в сумі 62772,56 грн., в тому числі: 52133,63 грн. - по податку на додану вартість та 10638,93 грн. - по земельному податку. Крім того, згідно податкової вимоги активи позивача передані в податкову заставу.

Дані обставини стверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією довідки про включення позивача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.10), копією довідки про взяття на облік платника податків (а.с.9), копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.20), копією податкової декларації з податку на додану вартість (а.с.21-22), копією податкового розрахунку земельного податку (а.с.23-25), копією платіжного доручення №2157 від 09.02.2009 року (а.с.7), копією платіжного доручення №2159 від 09.02.2009 року (а.с.8), копією першої податкової вимоги за №1/286 від 03.03.2009 року (а.с.6), копією Договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 20.07.2001 року (а.с.26-27).

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року №2346 та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 року, Договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного 20.07.2001 року між позивачем та комерційним банком "Західінкомбанк" в особі керуючого Рівненською філією, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відтак, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив перерахунок платіжними дорученнями №2157 та №2159 від 09.02.2009 року сум податку на додану вартість та земельного податку, стосовно яких заявлена перша податкова вимога. Вказані платіжні доручення МПП фірма "Промсервіс" передала на виконання Рівненській філії комерційного банку "Західінкомбанк", що підтверджено вхідним штампом банка, однак банк кошти до бюджету не перерахував.

Відповідно до п.16.5.1. ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року за №2181 за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з п.16.5.2. ст. 16 Закону України №2181 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відтак, виходячи з наведених доказів, банком, обслуговуючим платника податків - позивача, були прийняті платіжні доручення 9 лютого 2009 року на сплату сум податку на додану вартість та земельного податку, а отже, у державної податкової інспекції у м. Рівне відсутні підстави для вимоги від МПП фірми "Промсервіс" сплати сум податків, незарахованих до бюджету банком.

Посилання відповідача на той факт, що саме обслуговуючий банк повинен нести відповідальність перед позивачем за неперераховані кошти податків до бюджету, і саме позивач повинен звертатися до банку про стягнення коштів та пені за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Спірні відносини між позивачем та відповідачем щодо сплати податків регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Даний Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відтак, на підставі норм Закону України №2181 вини платника податків у ненадходженні до бюджету податків немає, а тому подавши належним чином оформлені платіжні доручення про перерахування податку на додану вартість і земельного податку банку, позивач не може відповідати за несвоєчасну сплату податків. Отож, дії відповідача по обліку за картками особового рахунку суми податку на додану вартість та земельного податку в розмірі 62772,56 грн. як податкової заборгованості, є неправомірними. І як наслідок, прийнята ДПІ у м. Рівне перша податкова вимога №1/286 від 03.03.2009 року про сплату податків на суму 62772,56 грн. підлягає визнанню нечинною.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівне від 03.03.2009 року за №1/286.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 17 квітня 2009 року

Головуючий суддя                                                   Шарапа В.М.