№ 49148397, 06.08.2015, Rivne District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1907/15

06 серпня 2015 року 17год. 25хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сміховський М.М.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" до Маневицького відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «Журавлина» (далі ТОВ Фірма «Журавлина») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Маневицького відділення Ківецівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Маневицьке відділення Ківецівської ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що базою оподаткування акцизним податком є не будь-яка реалізація підакцизних товарів, а реалізація підакцизних товарів закладами роздрібної торгівлі громадянам та іншим кінцевим споживачам саме для їх особистого некомерційного використання із датою виникнення податкових зобов'язань - датою проведення безпосередньої розрахункової операції (отримання готівкових коштів чи безготівковий розрахунок з використанням платіжних карток через розрахунковий термінал). Позивач вказує, що ним проводиться нарахування акцизного податку за реалізовані підакцизні товари саме громадянам та іншим кінцевим споживачам, які не ідентифікували себе як суб'єкти підприємницької діяльності, не надали підтвердження комерційного використання підакцизних товарів та провели розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій. Із суб'єктами господарювання, які використовують для отримання пального заправні відомості та талони, розрахунки проводяться на підставі відповідних договорів поставки через установи банку і в пункті роздрібної торгівлі (АЗС) відбувається лише отримання пального, а розрахунки не проводяться взагалі. З цих підстав вважає донарахування позивачу податкового зобов'язання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 280 631,25 грн. безпідставним та незаконним. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали суду додаткові пояснення. Просили адміністративний позов задовольнити.

Відповідач адміністративний позов не визнав про що подав письмові заперечення (а.с.116-119), в обґрунтування яких зазначає, що АЗС позивача, як заклад роздрібної торгівлі, здійснює реалізацію підакцизних товарів кінцевим споживачам, а тому відповідно оподаткуванню підлягає весь обсяг реалізації підакцизних товарів. Відповідач наголошує, що факт придбання підакцизного товару суб'єктом господарювання сам по собі не свідчить про його подальше комерційне використання. Продаючи пальне суб'єктам господарювання, позивач не з'ясовував подальше їх використання, зокрема факт їх комерційного використання, що передбачає саме перепродаж товару (підакцизних товарів) іншому кінцевому споживачу, або ж факт іншого господарського використання. Також вказує на те, що сам лише факт наявності письмово укладеного договору купівлі-продажу (поставки) нафтопродуктів та інших обов'язково необхідних документів для відпуску споживачу нафтопродуктів через мережу АЗС за без готівкою формою розрахунку із використанням відомостей (тощо) не свідчить і не може свідчити про оптовий продаж нафтопродуктів. З цих підстав просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази та матеріали справи, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

ТОВ Фірма «Журавлина», як юридична особа зареєстроване 30.05.1995 року за адресою м. Сарни, вул.. Варшавська, 9-а. На території Волинської області позивачем здійснюється торгівля нафтопродуктами та товарами (супутні товари продовольчої та непродовольчої групи) через АЗС та магазин при АЗС у с. Оконськ, Маневицького району, Волинської області.

Судом встановлено, що 17.04.2015 року відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій декларації ТОВ Фірма «Журавлина» за лютий 2015 року, про що складено акт №520/1501/13994640 від 17.04.2015 року.

Висновками акта камеральної перевірки від 17.04.2015 року №520/1501/13994640 встановлено порушення ТОВ Фірма «Журавлина» ст.213, ст.214, п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215, ст.216 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №14 від 23.01.2015 року «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», в результаті чого занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року в сумі 224 505 грн.

На підставі акта камеральної перевірки Маневицьким відділенням Ківецівської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 року №000353311, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 280 631,25 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 224 505 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 56 126,25 грн.

Позивач не погодився із оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є, зокрема, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Як встановлено судом, основними видами діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля пальним тощо (а.с.101).

Відповідно до Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №14, Додаток 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 "Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр.3 - гр.4)" вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Судом встановлено, що 20.03.2015 року позивачем було подано до Маневицького відділення Ківерцівської ОДПІ декларацію акцизного податку за лютий 2015 року зазначивши місцезнаходження пункту продажу товарів: с. Оконськ, Маневицького району, Волинської області. В додатку 6 до декларації акцизного податку за лютий 2015 року позивач зазначив: графа 3 - вартість підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі, в тому числі у мережі громадського харчування у сумі 1 366 908 грн.; графа 5 - вартість підакцизних товарів до оподаткування у сумі 1 366 908 грн., графа 7 - сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, 68 345 грн.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2011 року між ТОВ Фірма «Журавлина» та ПАТ «Автотранспортне підприємство №11263» було укладено договір поставки №13/11 предметом якого є постачання паливно-мастильних матеріалів в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (а.с.50-51).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна кожної марки та загальна вартість поставленого товару визначається в рахунках та накладних, які щотижнево виставляються постачальником покупцеві. Разом з рахунками постачальник направляє покупцеві накладні на поставлених товар та податкові накладні.

Відпуск товару здійснюється на умовах попередньої оплати (п.5.1 Договору).

В підтвердження виконання зобов'язань по Договору, позивачем надано суду рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, відомості на отримання пального та платіжні доручення в підтвердження оплати (а.с.52-83).

Аналогічні послуги з постачання нафтопродуктів надавалися для Державного підприємства «Волинь торф», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Тракс», ПП «СВ-Трансбудсервіс», ТОВ «Лістрансбуд», ФОП ОСОБА_4, та іншим (а.с.84-95, 136-189).

Судом встановлено, що вартість паливно-мастильних матеріалів, реалізованих позивачем в перевіряємому періоді саме суб'єктам господарювання - юридичним особам та фізичним особам-підприємцям позивачем не включалися до декларації акцизного податку за лютий 2015 року, на яку нарахований та сплачений акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, оскільки зазначені суб'єкти господарювання придбавали вказані паливно-мастильні матеріали для використання їх в межах господарської діяльності або для реалізації кінцевим споживачам.

З вищенаведеного слідує, що ТОВ Фірма «Журавлина» при реалізації паливно-мастильних матеріалів згідно договорів поставки було здійснено не роздрібну торгівлю нафтопродуктами, як зазначає відповідач, а оптову торгівлю, оскільки зазначені паливно-мастильні матеріали в подальшому дані покупці використовували їх у власній господарській діяльності або реалізовували їх кінцевому споживачу.

Крім того, порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відтак, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів таким способом як по довірчим документам - паливним карткам, так і скретч-карткам або по відомостях не підпадає під регулювання нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Інструкції №281.

Посилання відповідача на те, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, суд не бере до уваги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

З аналізу наведеного вбачається, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права останнього здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Також суд зазначає, що контролюючим органом при проведенні камеральної перевірки ТОВ Фірма «Журавлина» було взято до уваги лише розрахунок податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (додаток 6 до декларації акцизного податку за лютий 2015 року) та періодичні звіти по РРО, однак інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт реалізації паливно-мастильних матеріалів для комерційного використання чи через роздрібну торгівлю для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві, відповідачем не було досліджено, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог статей 213-216 ПК України.

Cуд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України).

Таким чином, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Згідно з актом камеральної перевірки від 17.04.2015 року №520/1501/13994640 перевірці підлягала податкова звітність позивача з акцизного податку за лютий 2015 року, однак контролюючим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахувань, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Таким чином, під час проведеної Маневицьким відділенням Ківерцівської ОДПІ камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, тому суд вважає, що викладені в акті перевірки від 17.04.2015 року №520/1501/13994640 висновки про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є безпідставними, передчасними та ґрунтуються на припущеннях.

Згідно із частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.05.2015 року №000353311.

Враховуючи зазначене та з огляду на те, що відповідачем невірно надано правову оцінку фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, з Державного бюджету України підлягає до стягнення на користь позивача 487,20 грн. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову згідно платіжного доручення від 03.07.2015 року № 7673.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маневицького відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 27.05.2015 №000353311.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.