Справа № 591/3558/14-к Провадження № 1-кп/591/267/14
У Х В А Л А
25 липня 2014 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Шелєхової Г.В.
при секретарі Москаленко Т.В.
за участю прокурора Саєнко С.В.
обвинуваченого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 321; ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364-1; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч.3, ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст. 28, ч. 2, ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Суд відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України виніс на вирішення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1, оскільки раніше заявлені ризики не зникли, ОСОБА_1 неодноразово змінював місце проживання, не є постійним мешканцем м. Суми, може перешкодити швидкому та своєчасному розгляду справи, є ризик його впливу на свідків, які ще не допитані в даній справі.
Обвинувачений та його захисник просять змінити запобіжний захід на особисте зобов»язання, оскільки ризики, на які посилається прокурор, ґрунтуються на припущеннях, ОСОБА_1 не був поінформований про порушення щодо нього кримінальної справи, не знав про його оголошення в розшук, тривале тримання під вартою порушує його конституційні права. Обвинувачений зобов»язався з»являтися на всі виклики в разі необхідності.
Суд, вислухавши думку учасників провадження, вважає, що строк тримання обвинуваченого під вартою необхідно продовжити з таких підстав.
По даному кримінальному провадженню ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою суду від 29.05.2014 року запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 продовжено до 17 години 25.07.2014 року.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов»язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні цілого ряду кримінальних правопорушень в складі організованої групи, в т.ч. санкції ч. 4 ст. 321; ч. 2 ст. 200 КК України передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Доказів на спростування того, що заявлені ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зникли або зменшились суду не надані. Наведене свідчить про можливість ОСОБА_1 негативно впливати на судовий розгляд при його перебуванні на волі шляхом переховування від суду та впливу на свідків, які судом на даний час не допитані.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою до 24.09.2014 року до 17.00.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 331 КПК України, суд -
УХВАЛИВ :
Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до 17 години 24.09.2014 року.
Роз»яснити, що учасники процесу не позбавлені права звернення до суду з клопотанням у встановленому законом порядку про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж розгляду справи.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув»язнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
The court decision No. 49124444, Zarichnyi District Court of Sumy City was adopted on 25.07.2014. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 591/3558/14-к. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: