№ 48768845, 18.08.2015, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/3631/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,

представників позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за довіреностями),

представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» (надалі по тексту позивач або КП «ЖКС «Порто-Франківський») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 28.05.2015 року № 3449/22-20/35303262 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки КП «ЖКС «Порто-Франківський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року» відповідачем було прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.06.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 123 090,00 грн. (за основним платежем - 82 060 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 41 030 грн.) та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 20 960,00 грн. (за основним платежем - 13 973 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 987 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у звязку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 07.05.2015 року по 21.05.2015 року, на підставі направлень від 06.05.2015 року № 001136/725, № 001135/724 та від 07.05.2015 року № 000486/737, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 06.05.2015 року № 706, службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «ЖКС «Порто-Франківський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 28.05.2015 року № 3449/22-20/35303262 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки КП «ЖКС «Порто-Франківський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на загальну суму 13973 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 13973 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на загальну суму 82 060 грн., в тому числі за: січень місяць 2013 року в сумі 4365 грн., квітень місяць в сумі 510 грн., травень місяць 2013 року в сумі 2785 грн., липень місяць 2013 року в сумі 709 грн., серпень місяць 2013 року в сумі 4894 грн., вересень місяць 2013 року в сумі 39431 грн., жовтень місяць 2013 року в сумі 13132 грн., листопад місяць 2013 року в сумі 709 грн., січень місяць 2014 року в сумі 9424 грн., лютий місяць 2014 року в сумі 319 грн., вересень місяць 2014 року в сумі 5782 грн. (а.с. 32-59).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.06.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 123 090,00 грн. (за основним платежем - 82 060 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 41 030 грн.) та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 20 960,00 грн. (за основним платежем - 13 973 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 987 грн.) (а.с. 30-31).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, КП «ЖКС «Порто-Франківський» оскаржило їх в судовому порядку, вимагаючи визнання їх протиправними та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень, суд виходив з приписів ч. 3 ст.2 КАС України та дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог КП «ЖКС «Порто-Франківський», з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток на суму 13 973 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з даного виду податку стали висновки відповідача про порушенням позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості послуг не підтвердженими первинними документами на суму 28911 грн., придбаних у ТОВ «Союз» за вивіз видалених твердих відходів та вартості послуг на підставі факсових копій первинних документів на суму 48714 грн., придбаних у ТОВ «Герц» за формування та друк рахунків повідомлень за спожиті населенням житлово-комунальні послуги, що призвело до завищення витрат у 2014 році на загальну суму 77 625 грн.

Суд погоджується з вказаним висновком акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, віднесення до складу валових витрат податку на прибуток, зазначає наступне.

Правові відносини щодо включення сум до валових витрат до 01.01.2011 року регулюються Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств», з 01.01.2011 року Податковим кодексом України (надалі по тексту - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні».

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Так п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Так, зокрема, перевіркою встановлено, що позивачем до валових витрат віднесено вартість послуг не підтвердженими первинними документами на загальну суму 28911 грн., а саме придбаних у ТОВ «Союз» за вивіз видалених твердих відходів, що призвело до завищення витрат в 2014 році на суму 28911 грн.

При цьому судом встановлено, що позивачем з документів первинного бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Союз» до перевірки та до суду було надано лише копії податкових накладних № 2065 від 10.09.2014 року на загальну суму з ПДВ 1620 грн. та № 2076 від 30.09.2014 року на загальну суму з ПДВ 33 073,79 грн., рахунок на оплату № 1ПФ2013/8 від 10.09.2014 року на суму 1620 грн. та акт надання послуг з видалення твердих відходів до договору № 01/ПФ/2013 від 01.04.2013 року на суму 1620 грн. (а.с. 144-147).

Разом з тим на вимогу суду представники позивача не змогли надати ані сам договір № 01/ПФ/2013 від 01.04.2013 року, ані рахунок на оплату послуг ТОВ «Союз» на суму 33 073,79 грн., ані акт надання послуг з видалення твердих відходів до договору № 01/ПФ/2013 на вказану суму - 33 073,79 грн.

Також як вбачається з акту, перевіркою встановлено також, що позивачем до валових витрат віднесено вартість послуг на підставі факсових копій первинних документів на загальну суму 48714 грн., а саме придбаних у ТОВ «Герц» за формування та друк рахунків повідомлення за спожиті населенням житлово-комунальні послуги згідно: акта надання послуг № 3101/64 від 31.01.2014 року на суму 47118,33 грн. (без врахування податку на додану вартість); акта надання послуг № 0114-А-14 від 10.01.2014 року на суму 1595,17 грн. (без врахування податку на додану вартість), що призвело до завищення витрат в 2014 році на суму 48714 грн.

При цьому позивачем з документів первинного бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Герц» до суду було надано лише копії податкових накладних та актів надання послуг (а.с. 152-155).

При цьому з досліджених судом вказаних актів надання послуг неможливо встановити зміст, вид та обсяги наданих послуг.

Суд наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Суд відхиляє доводи позивача щодо того, що надані позивачем податкові накладні та акти надання послуг є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні вартості отриманого товару та формування складу витрат. Так, як вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне отримання вищезазначених послуг, на підставі яких сформовані витрати, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними первинними документами правомірність віднесення до складу валових витрат вартості послуг на суму 28911 грн., придбаних у ТОВ «Союз» за вивіз видалених твердих відходів та вартості послуг на суму 48714 грн., придбаних у ТОВ «Герц» за формування та друк рахунків повідомлень за спожиті населенням житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 123 090,00 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку стали висновки відповідача про порушенням позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними з вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Точмаш-вагон», ПП «Еко Строй Град», ТОВ «Союз» та згідно факсових копій податкових накладних, отриманих від ТОВ «Софтплюс», ПП «Алеа груп», ТОВ «Герц».

Суд погоджується з даними висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.6 статті 201 ПК України зазначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На вимогу суду представники позивача не змогли надати жодного доказу на підтвердження факту наявності на момент проведення перевірки у КП «ЖКС «Порто-Франківський» оригіналів вищезазначених податкових накладних про які йдеться в акті перевірки по операціям з придбання товарів та послуг по контрагентам: ТОВ «Точмаш-вагон», ПП «Еко Строй Град», ТОВ «Союз», ТОВ «Софтплюс», ПП «Алеа груп», ТОВ «Герц».

Також допитаний судом в якості свідка ОСОБА_4, який обіймає посаду головного державного ревізора-інспектора ГУ ДФС в Одеській області та який безпосередньо проводив перевірку КП «ЖКС «Порто-Франківський», пояснив, що ані оригінали, ані копії вищезазначених податкових накладних не були надані позивачем до перевірки.

При цьому своїми підписами у акті перевірки керівник та головний бухгалтер КП «ЖКС «Порто-Франківський» підтвердили, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

При цьому, суд звертає увагу, що акт перевірки керівником та головним бухгалтером КП «ЖКС «Порто-Франківський» був підписаний без заперечень.

Згідно положень п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законом.

Відповідно до вимог п. 85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсягу всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд не бере до уваги твердження представника позивача що до посадових осіб підприємства не було ніяких звернень під час проведення перевірки щодо відсутності будь-яких первинних документів та надання відповідних пояснень з цього приводу, оскільки під час перевірки саме на платника податків покладається обовязок надати всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, а посадові особи органів податкової служби не зобовязані їх вимагати та відбирати пояснення з приводу їх відсутності.

Відповідно до п. 44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Із системного аналізу наведеної норми випливає, що податковим законодавством передбачено лише одну обставину, за наявності якої платник податків має право не надавати первинні документи бухгалтерського та податкового органу - у разі їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Згідно п. 44.7 ст.44 ПК України у разі, якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ним після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надано документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті) та які повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України).

У зв'язку з викладеними обставинами, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем законно та обґрунтовано, а отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 13 серпня 2015 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 18 серпня 2015 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - відмовити.

18 серпня 2015 року.