Court ruling № 48660103, 13.08.2015, Rivne Regional Court of Appeal

У Х В А Л А

13 серпня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого Василевича В.С.

суддів: Малько О.С., Шимківа С.С.

при секретарі Пиляй І.С.

з участю боржника ОСОБА_1, представника

відділу ДВС Рівненського міського управління

Карпюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2015 року у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2015 року задоволено подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Встановлено йому тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, до виконання ним зобов'язань у зведеному виконавчому провадженні №45997972.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводить про незаконність та необґрунтованість вказаної ухвали через порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що згідно з п.18 ч.3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов»язання звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Але як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, судом не встановлено фактів ухилення його, боржника від виконання зобов'язання.

Ухилення від виконання зобов»язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи ) означає навмисні дії чи бездіяльність, свідоме невиконання зазначених обов'язків.

Тому підлягає доказуванню державним виконавцем свідоме ухилення боржника від виконання зобов'язання, а не тільки наявність самого факту боргового зобов»язання.

Цих понять суд не розмежував і не встановив чи мало місце ухилення від виконання забов»язань.

Просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення боржника та державного виконавця, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та як це встановлено судом першої інстанції, 04.06.2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Карпюк В.В. звернулася з поданням про постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

14.01.2015 року державним виконавцем винесено постанову ВП №45997972 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження».

На день звернення до суду з поданням, тобто станом на 04.06.2015 р., виконавчі документи боржником ОСОБА_1 добровільно не виконані, зокрема, а ні стягувачу- Державній податковій інспекції у м.Рівне, а ні в органи державної виконавчої служби боржник не надав документального підтвердження про сплату зазначених вище сум заборгованості.

Наявність заборгованості, яку у сумі більше 1000000 грн. боржник у засіданні апеляційного суду не заперечив, не погашена.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21.01.1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Так, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої статті 6 Закону. Зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань (п.5).

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно п.18 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Боржник ОСОБА_1 своїх грошових зобов»зань перед податковими органами не виконав, має тривалу податкову заборгованість, тому з урахуванням наведених вище нормативних актів суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив вини боржника в ухиленні від виконання боргових зобов»язань не заслуговують на увагу, оскільки борг існує з 2011-2013 років по чотирьох виконавчих листах, тобто невиконання боргових зобов'язань має тривалий характер, що і є свідченням ухилення від сплати боргу незалежно від суб»єктивного ставлення боржника до цієї ситуації.

Враховуючи, що ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.307, ст.ст.312-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий Василевич В.С.

Судді : Малько О.С.

Шимків С.С.