Decision № 4856073, 18.08.2009, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/248

18.08.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна автомобільна компанія»

До Приватного підприємства «Аріс-Інвест»

Про стягнення 1 339, 56 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Білокриницький О.В. - предст.(дов. б/н від 24.12.2008 р.)

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПП «Аріс-Інвест»про стягнення заборгованості у розмірі 1 5339,56 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 05.02.2008 р. №3/1 про технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Ухвалою суду від 17.07.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/248 та призначено розгляд справи на 18.08.2009 р.

У судове засідання 08.07.2009 р. представник відповідача не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Сторони належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2008 р. між сторонами укладено договір про технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 3/1 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язувався здійснювати технічне, гарантійне обслуговування та ремонт транспортних засобів відповідача.

Згідно п. 2.1.2 та п. 2.1.3 Договору відповідач зобов'язувався в узгоджені терміни надавати транспортні засоби для проведення робіт та своєчасно здійснювати оплату наданих послуг.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що оплата послуг здійснюється на підставі рахунку –фактури, який надається позивачем.

Відповідачем надано послуги по ремонту та обслуговуванню автомобіля відповідача на загальну суму 1 339,56 грн., що підтверджується рахунком-фактурою (акт виконаних робіт) від 17.11.2008 р.

Згідно п. 4.1 Договору сплата вартості виконаних робіт проводиться відповідачем протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Проте, відповідачем не виконано умови договору та вартість наданих послуг не оплачена.

21.05.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за надані послуги, відповіді на яку не отримав. Заборгованість відповідачем сплачена не була.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 1 339, 56рн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 1 339, 56 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аріс-Інвест»(02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 3/1, код 33345578, р/р 2600215836 в ВАТ «УПБ»м. Київ, МФО 300205, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна автомобільна компанія»(08600, Київська обл.., м. Васильків, вул.. Декабристів, 45, код 32864101, р/р 26005303005076 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 1 339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 56 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко