Court ruling № 48545791, 11.08.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/44686/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014

у справі № 811/3679/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Екотехнологія"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0000011502 та від 30.10.2013 №0001481510.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.08.2015 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Омега-Екотехнологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «Браво CPЛ» за вересень 2012 року, з TOB «Базисстандарт» за квітень, травень та червень 2012 року, з ТОВ «Алікон» за березень 2012 року, з TOB «Приємна пропозиція» за липень 2012 року, з TOB «Баярд-К» за листопад та грудень 2011 року, з TOB «АТОНС» за листопад 2011 року, з ПП «Конті Преміум» за листопад 2011 року та з TOB «Созидатель» за вересень та жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт №96/22-7/37502715 від 17.06.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 453 180,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту за листопад 2011 року у сумі 144 381,00 грн., за грудень 2011 року - 28 516,00 грн., за березень 2012 року - 78 503,00 грн., за квітень 2012 року - 28 875,00 грн., за травень 2012 року - 64 543,00 грн., за червень 2012 року - 131 713,00 грн., за липень 2012 року - 57 581,00 грн., за вересень 2012 року - 94 170,00 грн., за жовтень 2012 року - 55 430,00 грн. та за грудень 2012 року - 6 924,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: №0000011502 від 04.07.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 035 954,00 грн., у тому числі: 690 636,00 грн. основного платежу та 345 318,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); №0001481510 від 30.10.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 878 366,00 грн., у тому числі 742 459,00 грн. основного платежу та 135 907,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - TOB «Браво CPЛ», TOB «Базисстандарт», TOB «Алікон», ТОВ «Приємна пропозиція», TOB «Баярд-К», ТОВ «АТОНС», ПП «Конті Преміум» та TOB «Созидатель», на виконання умов договорів поставки та купівлі-продажу, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими накладними; податковими накладними; товарно-транспортними накладними.

Оплата за отриманий товар здійснювалась в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується банківськими виписками.

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, які відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень, встановлених документальною позаплановою перевіркою позивача, на підставі чого судом правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі такої перевірки.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль