Court ruling № 48544382, 11.08.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/24722/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013

у справі № 804/4258/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажної компанії "Континенталь"

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 №0000052301 та №0000042301.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ БМК «Континенталь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт №1828/4/22.5-07/35594657 від 12.02.2013, яким зафіксовано порушення позивачем вимог:

- ч.1, ч.5 ст.203, ст.ст.626, 629, 655, 658 Цивільного кодексу України, пп1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2366132,00грн.;

- ч.1, ч.5 ст.203, ст.ст.626, 629, 655, 658 Цивільного кодексу України, п.1.7 ст.1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодекс України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2023853,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 01.03.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000042301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 2783554,00 грн., з яких за основним платежем - 2366132,00 грн. та за штрафними санкціями - 417422,00 грн.;

- №0000052301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2529191,00 грн., з яких за основним платежем - 2023853,00 грн. та за штрафними санкціями - 505338,00грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що позивачем протягом 2010-2012 років були укладені угоди з контрагентами: ТОВ «Лігран» (договір постачання товару від 01.12.2011 №65), ТОВ «А-Прайм» (договори субпідряду від 01.10.2010 №49, №48, №55, від 20.09.2010 №43, ), ТОВ «Агростройперспектива» (договір поставки товару від 31.05.2011 №б/н), ТОВ «Іст Енд Траст» (договір постачання товару від 28.04.2011 №28043), ТОВ «Тандем-2009» (договір купівлі-продажу товару від 26.08.2011 №б/н), ПП «Транс-Атлантика Сервіс» (договір постачання товару від 27.06.2012 №40 та договори субпідряду від 16.02.2012 №4, від 21.02.2012 №5, від 07.02.2012 №3, від 12.03.2012 №13, від 14.03.2012 №8, від 30.03.2012 №24, від 06.04.2012 №386, від 06.04.2012 №387, від 11.04.2012 №28, від 17.04.2012 №34, від 24.04.2012 №36, від 07.06.2012 №38, від 22.06.2012 №42, від 22.06.2012 №43, від 27.06.2012 №41, від 10.07.2012 №45, від 27.07.2012 №47, від 07.08.2012 №53), ТОВ «Укрбудтранссервіс» (договір постачання товару від 25.03.2011 №б/н), ТОВ «Укрпромсервіс» (договір постачання товару від 03.11.2010 №б/н), ТОВ «Укрпромтехснаб» (договір постачання товару від 14.10.2010 №б/н), ТОВ «Веста-Дніпро» (договір купівлі-продажу товару від 23.11.2010 №б/н), ТОВ «Анкей» (договори субпідряду від 28.10.2011 №54, №56, від 03.11.2011 №58, від 07.11.2011 №62, від 25.11.2011 №64, від 12.09.2011 №51) та ТОВ «Компанія Ексімсервіс» (договір купівлі-продажу товару від 01.09.2011 №50).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на виконання умов вказаних договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договорів з цими контрагентами, реєстраційних та дозвільних документів на проведення робіт, ліцензій субпідрядників на право надання відповідних послуг, актів виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, актів звірки взаємних розрахунків, рахунків на оплату та платіжних доручень, звітів про витрати основних матеріалів у будівництві (форми М-29), актів форми М-23, актів приймання-передачі основних засобів, оборотно-сальдових відомостей, журналу реєстрації довіреностей, листів про допуск працівників на територію об'єкту та оформлення перепусток на цих осіб, цивільно-правових договорів з такими особами на виконання певного виду робіт, паспортних даних цих осіб, товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск матеріалів, прибуткових ордерів (форми М-4), податкових та видаткових накладних.

На підтвердження використання отриманих за цими операціями субпідрядних послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано відповідні договори підряду з іншими контрагентами, зокрема, ПАТ «Дніпроенерго», ДП «Сантрейд», ТОВ «Завод енергетичного машинобудування», ПрАТ с ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та відповідні первинні документи до цих договорів.

Товари, отримані позивачем за операціями з постачання, також, використовувалися ним у власній господарській діяльності, зокрема, під час здійснення будівельних, ремонтних та монтажних робіт за договорами з іншими контрагентами на виконання ремонтних та монтажних робіт, будівельного підряду, що підтверджується копіями цих договорів, актів виконаних робіт, прибуткових ордерів (форма М-4), накладних на відпуск матеріалів до цих договорів, звітів про витрачання матеріалів (форма М-29), актів про відпуск матеріалів (форма М-23) тощо.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податковий кредит позивачем було сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах закону, а витрати, віднесені позивачем до валових витрат виробництва, підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль