Decision № 4853949, 17.09.2009, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2009 р. Справа № 63/61-09

вх. № 5237/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Геймур О.С., довіренність № 2/25юр-14 від 29.10.2008 року; відповідача - Сахань В.О., довіреність від 25.08.2009 року

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфралайн", м. Харків

про зобов"язання виконати договір та стягнення 68200,42 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов"язати відповідача виконати умови договору № 999 від 31 липня 2008 року та стягнути з відповідача пеню в сумі 68200,42 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором № 999 від 31 липня 2008 року. Позов обгрунтовано статтями 174, 179, 193, 234 Господарсьткого кодексу України.Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

25.08.2009 року до господарського суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в якій позивач уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 68200,42 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором № 999 від 31 липня 2008 року.

Суд, дослідивши надані уточнення, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, приймає надані уточнення до провадження та продовжує розгляд справи з їх урахуванням.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, з мотивів, викладних у відзиві на позовну заяву, наданому до господарського суду 25.08.2009 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судом встановленно, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №999 від 31 липня 2008 року, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) зобов'язався на власний ризик виконати реконструкцію системи опалення у виробничих приміщеннях, які належать позивачу, а саме: локомотивно-вагонне депо з побутовими приміщеннями, АБК (ЦЖТ);- АБК, бокси гаражу (ЦБТ); IV проліт зварювально-складального цеху корпусу №2, а позивач зобов'язався оплатити і прийняти виконані відповідачем роботи.

Відповідно до п. 2.1. договору, строк виконання робіт складає 63 дні з моменту отримання відповідачем передплати.

Відповідно до п.3.1. договору, позивач перерахував на рахунок відповідача 50% передплати - 334857,50 грн., що підтверджується рахунком СФ-0000017 від 19.09.2008 р. та платіжним дорученням № 8130 від 25.09.2008 р. (а.с.20-21).

Таким чином, строк виконання робіт визначений - 24.12.2008 р.

Відповідно до п. 2.4. договору, відповідач зобов"язався здійснити матеріально-технічне забезпечення ремонту, виконати ремонт матеріалами належної якості і власними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов"язання за договором виконав чатково, виконавши роботи лише з реконструкції опалення у ЦБТ та поставив обладнання всього на загальну суму 222 724,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів від 14.10.2008 р., від 13.11.2008 р. та від 24.11.2009 р. (а.с.22, 23, 24).

Позивач 02.02.2009 р. надіслав на адресу відповідача претензію вих.№2/25 юр - 01, з вимогою терміново виконати прийняті на себе зобов'язання за договором №999 від 31.07.2008 р., але вищевказана претензія задоволена не була, відповіді на неї позивач не отримав.

Отже, судом встановлено, що відповідач в порушенням умов укладеного договору, свої зобов"язання щодо виконання робіт за договором в установлений строк не виконав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 договору, у разі порушення строків виконання робіт, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робот за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо розміру пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 45256,81 грн. за період з 24.12.2008 року по 27.05.2009 року.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 45256,81 грн. пені обгрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі часткового задоволення позовних вимог, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, с. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфралайн", м. Харків (61001, м. Харків, вул. Гани, 10, оф. 206, код ЄДРПОУ 34860135, р/р 26009006011262 у ФВАТ "Перший інвестиційний банк", МФО 350783) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м. Дніпродзержинськ (51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Українська, 4, код ЄДРПОУ 05668919, р/р 26003043538501 у ВАТ "Сведбанк" м. Київ, МФО 300164) - 45256,81 грн. пені, 452,56 грн. державного мита та 207,41 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписане 17 вересня 2009 року