Decision № 4853564, 24.09.2009, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/310

24.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Ібоя», Дніпропетровська обл. смт. Ювілейне

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний», м. Київ

Про стягнення 71 146,38грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача Гайбатов М.Е.- пред. по довірен.

Від відповідача Космин Т.І. –пред. по довір. (спізнився)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71 146,38 грн. за Договором поставки №277/10-08 Р4 від 03.10.2008р., посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, договірних зобов’язань та умов оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.07.2009р.

В судовому засіданні 20.07.2009р. було оголошено перерву до 30.07.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2009р., розгляд справи було відкладено на 24.09.2009р., у зв’язку з потребою додаткового дослідження доказів по справі та проведення актів звірки взаємних розрахунків.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, спізнився до залу суду, а тому, розгляд справи розпочався без його участі і відповідно представник позивача заявив клопотання про можливість розгляду спору за наявним доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідач позов оспорив, мотивуючи тим, що частина товару, який поставлявся по накладним у листопаді 2008 року не був проданий третім особам, тому інформація про вартість нереалізованого товару звірялась з даним бухгалтерської програмної системи і позивач мав змогу знати про відсутність вини відповідача, тому вважає, що є підстави відмовити у позові.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи та проводилася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2008р. між сторонами було укладено Договір поставки № 277/10-08 Р 4, за умовами якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) відповідачу, як покупцю, непродовольчу продукцію (в тексті Договору зазначається товар), а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених Договором.

Відповідно до умов укладеного Договору асортимент, кількість, ціна товару за одиницю, вартість партії вказується в специфікації, яка є складовою та невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей та видатковими накладними: № 1337в від 21.11.2008р. на суму 23 769,92 грн., № 1338в від 28.11.2008р. на 47 376,46 грн. Акцентуючи увагу суду позивач, як постачальник вказує, що покупцю поставлено товарів на загальну суму –71 146,38 грн.

Відповідач, як покупець, не заперечує про отримання товару, але пояснює, що в умовах Договору передбачено право покупця оплатити поставлений товар протягом 7 календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам (п. 7.7. Договору).

Проте, Договір поставки укладений сторонами має ознаки Договору купівлі-продажу, але не містить обов’язкової умови щодо відповідальності уразі невиконання вказаної вище умови, а тому, посилання покупця на обов’язковість звільнення від розрахунків за умови не реалізації товару не приймається судом до уваги і не визнається належною підставою щодо відстрочки проведення розрахунків.

Судом приймається до уваги, що факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами відповідача на вищезгаданих видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, та пояснення відповідача щодо зменшення суми боргу в зв’язку з частковою реалізацією продукції станом на 15.07.2009р. і відповідно його пропозиція про залік взаємних вимог, що складала не чітко визначену суму, а тому, сторонам було запропоновано скласти двосторонній акт звіряння розрахунків.

Акт звіряння розрахунків тричі складався за пропозицією відповідача, але достовірним визнається акт станом на 15.09.2009р.відповідно до якого вартість реалізованого товару становить 257,76 грн., тоді заборгованість визначається у розмірі 70 888,62 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, в зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за уточненим розрахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 265 ГК України передбачений обов’язок постачальника передати товар покупцю в обумовлені строки, та обов’язок покупця прийняти товар та уплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання, здійснивши поставку обумовленого товару, а відповідач свої зобов’язання по оплаті не виконав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем за первісним позовом понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 173, 230, 231 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 640 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»(04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 34344491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Ібоя»(52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 74, код ЄДРПОУ 14367833), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, заборгованість у розмірі 70 888 (сімдесят тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 62 коп., державне мито у розмірі 711 (сімсот одинадцять) грн. 46 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя Н. І. Качан