Court ruling № 4851083, 28.09.2009, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

У Х В А Л А

28.09.09 Справа № 15/201.

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДКА-Україна», м. Івано-Франківськ

до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ», м. Луганськ

про стягнення 117 129 грн. 15 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

за участю:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Ткачов В.О., представник за довіреністю №б/н від 01.07.09.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Від відповідача надійшла заява про надання розстрочки виконання рішення суду від 21.07.09 у справі № 15/201, в якій він просить:

- розстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області № 15/201 від 21.07.09;

- затвердити графік виконання рішення господарського суду Луганської області № 128/201 від 21.07.09.

Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача вимоги за заявою підтримав, посилаючись на тяжке фінансове становище, яке пов’язано з політичною нестабільністю і, більшою мірою, економічною ситуацією в державі, яка негативно вплинула на всі сфери життєдіяльності в цілому.

Розглянувши заяву про розстрочення та матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав задоволення даної заяви.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.07.2009р. позов задоволено частково, присуджено до стягнення з приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ», м. Луганськ, вул. Луначарського, б. 34, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05389497, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДКА-Україна», м. Івано-Франківськ, вул. Зорія, б. 29, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32872882: борг у сумі 105 696 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 9829 грн. 73 коп., 3% річних у сумі 1 586 грн. 39 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 1 171 грн. 12 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 45 коп.

При розгляді спору по суті судом було встановлено, що строк виконання відповідачем грошового зобов’язання визначено правочином, на підставі якого заявлено вимоги наступив на день звернення до суду з позовом. Проте, відповідач до цього часу не виконує взяті на себе грошові зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У п.1.2. Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відповідно до п.2 вказаного роз’яснення підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення суми невиконаного грошового зобов’язання за рахунок майна боржника.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку необхідності в товарах, які пропонує підприємство боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, навіть відсутність вини відповідача у виникненні боргу не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом надання розстрочення виконання рішення.

Тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено зокрема у постанові від 24.03.2009р. по справі №10/1994.

Стосовно доводів позивача про те, що ТОВ «ВТК «Скіф»не відмовлялося від своїх грошових зобов’язань перед ПФ «Вега»та періодично погашало заборгованість за укладеними між сторонами договором, слід зазначити наступне.

Позивачем не обґрунтовано, яким чином вказана інформація про виконання зобов’язань ТОВ «ВТК «Скіф» перед ПФ «Вега» впливає на питання розстрочення виконання рішення, ухваленого на підставі правовідносин сторін у даній справі, якими є ТОВ «РАДКА-Україна»та ПП «Науково-виробнича фірма «Полімерформ».

Якщо заявник помилково зазначив найменування інших підприємств, і дана інформація стосувалася сторін у справі, то такі доводи є неправдивими.

При розгляді спору у справі судом встановлено та зафіксовано в рішенні факти поставки товару позивачем та наявність боргу відповідача з оплати поставленого товару.

При оскарженні даного рішення відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначив, що він категорично не погоджується з мотивами та доказами по справі як позивача, викладеними в позовній заяві, так і рішенням суду, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Отже, відповідач не лише не виконував свої грошові зобов’язання перед позивачем у значній сумі тривалий час, а й ще апелюючи на судове рішення намагався уникнути справедливої відповідальності.

Таким чином, відсутні обставини, що дійсно могли б свідчити про винятковість випадку, яким ускладнюється виконання рішення або робиться неможливим та відповідно заяву про розстрочення слід відхилити.

Крім того, предмет заяви за другою вимогою не відповідає положенням ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідач просить затвердити графік погашення заборгованості.

Проте, норми ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не передбачають повноважень суду по затвердженню графіків погашення заборгованості. При розгляді даного питання суд ухвалює: розстрочити виконання рішення певним чином, а не затвердити графік.

Тому, суд дійшов висновку про відхилення заяви про розстрочення виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Відхилити заяву Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»від 21.09.2009р. про надання розстрочки виконання рішення суду.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко