Decision № 4850370, 17.08.2009, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2009 р.

Справа № 28/110-09-3361

За позовом Закрите акціонерне товариство "ОТІС";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Спецстрой"

про стягнення 661037,02грн.

Суддя

Представники:

від позивача: Нищенко С.І. - за дорученням;

від відповідача: не з’явився;

Суть спору: позивач, закрите акціонерне товариство «ОТІС»(далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Спецстрой»(далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 573197,02 гривни, пені в сумі 69 230,73 гривень та 3% річних в сумі 18 609,27 гривень.

Відповідач в судове засідання з’явився, відзив на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

27 червня 2007 року сторони уклали договір за №D2N7667 на виготовлення ліфтового обладнання, за умовами якого виробник /позивач/ зобов’язався виготовити ліфтове обладнання –ліфти №1, №5 в/п 1000 кг на 15 зупинок в кількості двох штук, ліфт №3 в/п 1000 кг на 16 зупинок в кількості одна одиниця, ліфт №2,№4 та №6 в/п 400 кг на 15 зупинок, кількістю три одиниці, а замовник /відповідач/ зобов’язався сплатити виробнику вартість обладнання, за ціною визначеною договором у розділі 2 та провести прийомку виготовленого обладнання згідно розділу 4 договору.

За п.2.1 договору вартість одиниці обладнання без урахування ПДВ складає: ліфт №1 та №5 в/п 1000 кг на 15 зупинок –214000 гривень; ліфт №3 в/п 1000 кг на 16 зупинок –228 000 гривень; ліфт №2 та №6 в/п 400 кг на 15 зупинок –186000 гривень та ліфт №4 в/п 400 кг на 15 зупинок –188 000 гривень, загальна сума за договором з урахуванням ПДВ складає 1 459 200 гривень.

Також між сторонами було укладено додаток №1 до договору №D2N7667 «Специфікація обладнання».

25.02.2008 року сторони підписали додаткову угоду до договору №D2N7667 для житлового будинку за адресою: вул.. Генуезька, 36 місто Одеса (друга черга), в якій встановлено строки виготовлення ліфтового обладнання – 15 тижнів. Також до договору №D2N7667 було внесені зміни щодо вартості обладнання, згідно додаткової угоди 32 від 25.02.2008 року. Також за умовами вказаної додаткової угоди оплата здійснюється поетапно: 1-й етап 30% вартості договору протягом п’яти днів після підписання договору, 2-й етап 30% вартості договору через 30 днів після оплати першого етапу на підставі рахунку виробника та 3-й етап 40% вартості договору за два тижні до відвантаження обладнання на підставі рахунку виробника.

На адресу відповідача позивач направив рахунок за №151 від 25.02.2008 року на суму 505 980 гривень, вказаний рахунок відповідачем був оплачений повністю.

09.04.2008 року на адресу відповідача позивач направив рахунок №329 на суму 505 980 гривень, який також був оплачений відповідачем.

Для проведення оплати останнього етапу позивач направив на адресу відповідача рахунок №415 від 05.05.2008 року на суму 674640 гривень, відповідачем вказаний рахунок був оплачений частково на суму 101 442,98 гривень.

На виконання вказаного договору та згідно накладної №558 від 30.05.2008 року вказаний товар –ліфти в кількості шести штук було поставлено відповідача та отримано останнім на підставі довіреності серії НБК №931151 від 30.05.2008 року.

За таких обставин та у зв’язку з неналежним виконанням взятих зобов’язань у відповідача виникла заборгованість за отриманий товар в сумі 573 197,02 гривень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –це вид цивільних правовідносин.

За умовами додаткової угоди №2 від 25.02.2008 року до договору №D2N7667, оплата здійснюється поетапно, а саме 1 -й етап 30% вартості договору протягом п’яти днів після підписання договору на підставі рахунку, 2-й етап 30% вартості договору через 30 днів після оплати першого етапу на підставі рахунку виробника та 3-й етап 40% вартості договору за два тижні до відвантаження обладнання на підставі рахунку виробника.

Рахунки позивачем були направлені 25.02.2008 року за №151, оплачено повністю, рахунок №329 від 09.04.2008 року також плачена вся сума, а за рахунок №415 від 05.05.2008 року відповідач розрахунок провів частково на суму 101 442,98 гривень, в результаті чого за останнім утворилася заборгованість у розмірі 573 197,02 гривень.

Згідно розділу 6 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Згідно п. 6.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару замовник /відповідач/ сплачує виробнику /позивачу/ пеню у розмірі 0,1% від вартості договору за кожний день прострочки, але не більше 5% від вартості договору.

Перевіривши розрахунок суд вважає нараховану суму пені в розмірі 69 230,73 гривень обґрунтованою та стягує її з відповідача.

Нарахування позивачем 3% річних в сумі 18 609,27 гривень, зроблено вірно та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Спецстрой»(65026 м. Одеса вул..Приморська,49. ЄДРПОУ 32146011 р/р 26006660515940 в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк»МФО 328016) на користь Закритого акціонерного товариства «ОТІС»(03062 місто Київ вул.. Екскаваторна, 37, код ЄДРПОУ 14357579 ) заборгованість у сумі 573 197 ( п’ятсот сімдесят три тисячі сто дев’яносто сім) гривень 02 копійки, пеню в сумі 69 230 (шістдесят дев’ять тисяч двісті тридцять) гривень 73 копійки, 3% річних в сумі 18 609 (вісімнадцять тисяч шістсот дев’ять) гривень 27 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 6 610 (шість тисяч шістсот десять) гривень 37 копійок, витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 312 /триста дванадцять/ гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя