Court ruling № 4848427, 27.08.2009, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

УХВАЛА

27.08.09 Справа № 17/89н.

Суддя Фонова О.С., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудмонтаж», м. Горлівка Донецької області

до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області, м. Луганськ

про визнання недійсною постанови

в присутності представників сторін:

від позивача – Мітьков В.М., директор (згідно наказу № 1 від 02.01.2007), паспорт серії ВС 675121, вид. Центрально-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій обл. від 03.03.2001;

від відповідача –не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсною постанови №1.1.1-33 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, прийняту 06.05.2009 начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області 06.05.2009 на підставі Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»від 14.10.1994 № 208/94-ВР та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244 була прийнята постанова № 1.1.1-33 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудування в сумі 36820 грн.

У зв’язку з тим, що позивач не згодний з зазначеною постановою, він звернувся з позовом до господарського суду Луганської області, посилаючись на норми статті 4 Закону України „Про планування і забудову територій”.

Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача як до державного органу, на який покладено обов’язок здійснювати відповідні контрольні функції, які, в тому числі, передбачені Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»та Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування.

Відповідно до статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження коли склад учасників спору відповідає вимогам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

За змістом статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду,

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

У рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” зазначається, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГК України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб’єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до пунктів 1, 7, 9 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішення спору фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду.

Згідно статті 10 Закону України від 20.05.1999 № 687-ХІV „Про архітектурну діяльність”, статті 31 Закону України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ „Про планування і забудову територій”, державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно - будівельна інспекція України та її територіальні органи.

У спірних правовідносинах Інспекція державного архітектурно–будівельного контролю у Луганській області здійснює владні контролюючі функції стосовно відповідача, а тому спір, що виник між сторонами за даним позовом є публічно-правовим і підлягає вирішенню адміністративним судом.

Стосовно посилання позивача на статтю 4 Закону України „Про планування і забудову територій” суд зазначає, що пунктом 13 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що Закони та інші нормативно–правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

За таких обставин, на підставі ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, 17, п. 13 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства та не може розглядатися господарським судом.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 13.12.2007 у справі № 2/250 та від 03.08.2009 у справі № 16/21н.

З урахуванням вищевикладеного, даний спір не підлягає вирішенню в господарському суді, та відповідно до п.1 ст.80 ГПК України провадження у даній справі підлягає припиненню.

Відповідно до п.3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” позивачу слід повернути із Державного бюджету України державне мито у сумі 85 грн. 00 коп., сплачене за платіжним дорученням № 2 від 14.07.2008. Також поверненню підлягають витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн., сплачені за платіжним дорученням № 72 від 22.05.2009.

Керуючись ст. ст. 1, 12, п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. Провадження у справі припинити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська будівельна компанія», м. Алчевськ Луганської області, пров. Московський 14а, ідентифікаційний код 32898963, із Державного бюджету України державне мито у сумі 85 грн. 00 коп., сплачене за платіжним дорученням № 2 від 14.07.2008 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн., сплачені за платіжним дорученням № 72 від 22.05.2009

Підставою для повернення є дана ухвала, засвідчена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Суддя О.С. Фонова