№ 48411055, 14.08.2015, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. ЧернігівСправа № 825/2381/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участю секретаря - Гайдука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксації судового процесу, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом Прилуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 31.07.2015 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 966,78 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за особистою заявою ОСОБА_1 було прийнято рішення про надання йому статусу безробітного та з 30.12.2014 призначена виплата допомоги по безробіттю. При цьому, в заяві про надання статусу безробітного, відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» відповідачем було особисто зазначено, що станом на 23.12.2014 він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Пенсію на пільгових умовах не отримує. Не є субєктом підприємницької діяльності. Однак Прилуцьким МРЦЗ було виявлено, що ОСОБА_1 виконував роботи за договорами ЦПХ у ТОВ «Агрікор Холдинг» в період перебування на обліку як безробітного та отримав дохід, але не повідомив про це спеціаліста служби зайнятості. Як наслідок, позивачем незаконно виплачено ОСОБА_1 матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 966,78 грн. за період 17.04.2015 по 05.05.2015. Прилуцький МРЦЗ звернувся до ОСОБА_1 з листом та пропозицією добровільно повернути зазначені кошти, проте до цього часу заборгованість не відшкодована.

Представник позивача, через канцелярію суду, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив та заперечень на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.12.2014 ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького МРЦЗ з заявою про надання статусу безробітного (а.с. 7).

Наказами від 23.12.2014 № НТ141223 та від 30.12.2014 № НТ141230 прийнято рішення про надання йому статусу безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю з 30.12.2014відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, що підтверджується витягом з наказів про прийняття рішення по особі (а.с. 9).

Факт перебування ОСОБА_1 на обліку в Прилуцькому МРЦЗ підтверджується персональною карткою (ПК) від 23.12.2014 № 250214122300015 та додатком №1 до ПК про відвідування особою територіального органу та отримані послуги (а.с. 8, 10).

Відповідно до наказу від 06.05.2015 № НТ150506 реєстрацію відповідача в Прилуцькому МРЦЗ припинено, за заявою ОСОБА_1 від 06.05.2015 (а.с. 11-12).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 35, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України 13.02.2009 № 60/62 та постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, посадовими особами Прилуцького МРЦЗ проведено звірку (перевірку) із ТОВ «Агрікор Холдинг».

За результатами перевірки складено акт від 16.06.2015 № 81 (а.с. 13).

Перевіркою встановлено, що під час перебування на обліку в Прилуцькому МРЦЗ ОСОБА_1 працював в ТОВ «Агрікор Холдинг» з 17.04.2015 по 29.04.2015 за договором цивільного-правового характеру, чим порушено ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Факт працевлаштування відповідача в ТОВ «Агрікор Холдинг» підтверджується договором на виконання робіт від 17.04.2015. (а.с. 15-16) та актом прийомки-передачі робіт та послуг від 29.04.2015 (а.с. 17).

Згідно довідки Прилуцького МРЦЗ від 28.07.2015 № 02/1327 сума нарахованого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 17.04.2015 по 05.05.2015 складала 966,78 грн. (а.с. 11).

На підставі виявлених правопорушень з боку відповідача, директором Прилуцького МРЦЗ прийнято наказ від 08.07.2015 № 88 «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1М.» (а.с. 18) та листом від 08.07.2015 № 07/1225 запропоновано відповідачу добровільно повернути незаконно отримані кошти за період з 17.04.2015 по 05.05.2015 в сумі 966,78 грн. (а.с. 19).

Відповідно до копії повідомлення про вручення поштового відправлення, 10.07.2015 ОСОБА_1 отримав лист Прилуцького МРЦЗ від 08.07.2015 № 07/1225, проте на даний час заборгованість в добровільному порядку не сплатив.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до пункту 1 частина 2статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності є видом забезпечення.

На виконання Закону України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 915/5136 (далі Порядок № 307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.

Згідно пункту 1.2. розділу 1 Порядку № 307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Відповідно частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 8 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Крім того, підпунктом 1 пункту 5.5 розділу 5 Порядку № 307 встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Пунктом 6.14 Порядку № 307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно отримував допомогу по безробіттю, відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки в період перебування на обліку в Прилуцькому МРЦЗ одночасно працював за договором цивільно-правового характеру в ТОВ «Агрікор Холдинг» та отримав за це винагороду про що, всупереч вимогам статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не повідомив центр зайнятості.

Відповідно до статті 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Прилуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, вул. Заводська, 18-а/2, смт. Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (представницький орган Прилуцький міськрайонний центр зайнятості) витрати на матеріальне забезпечення на випадок безробіття в розмірі 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 78 коп. та перерахувати на р/р 37177300901006, банк отримувача: ГУ ДКСУ Чернігівської області, код 14241641, МФО 853592.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна