Decision № 4801607, 23.09.2009, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2009 р. Справа № 50/134-09

вх. № 7391/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Рум"янцева В.В.,дов. від 09.09.2009 р.,

1-ого відповідача - не з"явився

2-ого відповідача - Осипова Н.В.,дов. № 5091 від 22.12.2008 р.

розглянувши справу за позовом Споживче товариство по спільній експлуатації гаражів, місць зберігання автотранспортних засобів громадян "Авто-19", м. Харків

до 1) Кулиничівська селищна рада, смт. Кулиничі,

2) Харківська райдержадміністрація, м.Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд визнати за ним право власності на будинок охорони №1 (літ.А) загальною площею 5,80 кв.м. та будинок охорони №2 (літ.Б) загальною площею 13,70 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, сел.Кулиничі, вул.Комунальна, 12.

В судовому засіданні 23.09.2009 р. представник 2-ого відповідача надав відзив на позовну заяву (вх. № 23146 від 23.009.2009 р.), в якому зазначено, що приймаючи до уваги наявність державного акта на право безоплатного користування земельною ділянкою, Харківська райдержадміністрація не заперечує проти задоволення позовних вимог.

В дане судове засідання представник 1-ого відповідача не з"явився, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, повернутого на адресу суду з відміткою про отримання його 1-м відповідачем.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справи за наявними в неї матеріалами.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та додані документи, суд встановив наступне.

В 1993 році 2-м відповідачем позивачу видано державний акт на право безоплатного користування земельною ділянкою площею 0,82 га для гаражного будівництва та стоянки.

Позивачем на вказаній земельній ділянці побудовано два будинку охорони: №1 площею 5,80 кв.м. та №2 площею 13,70 кв.м.

Рішенням Кулиничівської селищної ради № 145 від 17.06.2009 р. вказаній земельній ділянці присвоєно поштову адресу: Харківська область, Харківський район, сел..Кулиничі, вул.Комунальна, 12.

Згідно технічних висновків про стан будівельних конструкцій будівель охорони №1 та №2, виготовленого ТОВ ПБП «Укрсхідреконструкція», всі основні будівельні конструкції досліджених будівель знаходяться в задовільному стані та придатні для подальшої експлуатації за призначенням.

КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" виготовлено технічні паспорта на вказані будівлі охорони.

Згідно довідки позивача, на забудову будинку охорони №1 використано 3000,00 грн. будинку охорони №2 – 3700,00 грн.

Позивач звернувся до голови Харківської районної державної адміністрації з заявою, в якій просив надати дозвіл на узаконення вказаних будинків охорони, проте відповіді на цей час не отримано.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права власності.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до п.2 ст.ст. 331 ЦК України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст.ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд

Згідно ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 10 Переліку право встановлювальних документів, на підставі яких зводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток № 1) Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, до таких документів відносяться рішення судів визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. п.2 ст. 331, ст.ст. 319, 331, 332, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Споживчим товариством по спільній експлуатації гаражів, місць зберігання автотранспортних засобів громадян «АВТО-19» (код 22674207, м.Харків, Салтівське шосе, б.61) право власності на будинок охорони №1 (літ.А) загальною площею 5,80 кв.м. та будинок охорони №2 (літ.Б) загальною площею 13,70 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, сел..Кулиничі, вул.Комунальна, 12.

Суддя