Decision № 4798708, 17.08.2009, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2009 р. Справа № 33/62-09

вх. № 1737/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Тарасенко О.В., дов.№09/72 від 29.05.09р.

відповідача - Ткаченко С.В., дов.№б/н від 17.07.09р.

розглянувши справу за позовом ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, м. Ізюм

про стягнення 3252115,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 3252115,70грн. боргу за договором комісії №12/05-444, укладеним між сторонами 01.10.2005 року. Свою заяву обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі виконав договірні зобов’язання, лише частково оплатив борг за договором, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 3252115,70грн., яка до цього часу не сплачена.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема зазначив, що 01.10.2005 року між сторонами був укладений договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії №17/05-453, який є взаємопов’язаним з договором комісії №12/05-444, а спірні вимоги щодо виникнення заборгованості є зустрічними та однорідними вимогами по своїй суті. 13.02.09р. відповідач направив на адресу позивача повідомлення про залік зустрічних однорідних вимог на суму 3252115,70грн., в яку включені зобов’язання позивача перед відповідачем за договорами про надання послуг з переробки природного газу в теплову енергію, яку в подальшому було реалізовано за договором комісії.

В письмових поясненнях представник позивача проти зарахування за заявами відповідача заперечує, зазначає, що між сторонами не існує зобов’язань, які можуть бути предметом зарахування згідно приписів закону. Між сторонами виникло зобов’язання, строк виконання якого поставлений в залежність від настання події, яка цілком залежить від виконання саме відповідачем умов договору комісії щодо своєчасного та повного розрахунку з позивачем. А саме надходження від відповідача грошових коштів за договором комісії від 01.10.2005р. Крім того, в письмових поясненнях від 16.07.2009р. представник позивача зазначив, що ніяких заяв, іншого листування про зарахування зустрічних позовних вимог між сторонами не було.

17.08.2009р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про долучення документальних доказів та продовження строку вирішення спору. Суд вважає клопотання підлягаючим частковому задоволенню в частині доручення наданих відповідачем доказів до матеріалів справи. Щодо продовження строку вирішення спору, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки за клопотанням сторін було подовжено строки розгляду справи за межі строків, визначених ст.69 ГПК України. Крім того, з часу порушення провадження у справі минуло 5 місяців, розгляд справи неодноразово відкладався саме за клопотанням та телеграмами відповідача, який з травня 2009р. майже жодного документу до справи не надав. За таких обставин. Суд вважає, що спір може бути вирішено в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01.10.2005р. між сторонами був укладений договір комісії № 12/05-444. Відповідно до умов договору позивач ( Комітент) уповноважив, а відповідач (Комісіонер) прийняв на себе обов’язок протягом строку дії договору здійснювати діяльність по продажу обумовленої „Теплової енергії” відповідно до умов даного договору в інтересах позивача, від свого імені та за рахунок позивача. У відповідності до п.4.1. договору позивач передав за актами приймання –передачі, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи, відповідний обсяг теплової енергії, а відповідач повинен був цей обсяг теплової енергії прийняти. У відповідності до п.4.8. договору відповідач повинен був забезпечити своєчасну оплату за спожиту теплову енергію згідно угодам, укладеним на виконання цього договору. Згідно до п. 4.9. договору відповідач прийняв на себе поручительство( делькредере) перед позивачем за виконання споживачами зобов’язань за угодами. У відповідності до п.5.1. договору оплата за реалізовану відповідачем теплову енергію здійснюється Споживачами на зазначений в договорі рахунок позивача грошовими коштами.

В період з жовтня 2005р. по вересень 2006р. позивач передав відповідачу теплову енергію на загальну суму 11837113,41 грн., що підтверджено актами приймання-передачі, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно зі звітом комісіонера № 09 З/444 від 30.09.2006р. зафіксована заборгованість відповідача за теплову енергію в розмірі 3997386,75 грн.

Позивачем, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, за № 54/11- 53-154 від 29.01.2009р. було направлено вимогу про оплату боргу внаслідок застосування делькредере в розмірі 3997386,75 грн., але відповідач борг, зазначений в звіті, не сплатив в повному обсязі.

Враховуючи, що сума боргу відповідачем не спростована, відповідач не надав суду доказів про її погашення, а також, враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позовні вимоги позивача в сумі 3997386,75 грн. обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про припинення зобов’язання за договором комісії в сумі 3997386,75 грн. зарахуванням шляхом заліку зустрічних вимог на підставі заяв від 13.02.2009р.,від 21.04.2009р. суд вважає необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005р. за № 17/05-443, відповідач є підрядником робіт, оплата яких (п. 9.2 договору) здійснюється позивачем (замовником) з власного поточного рахунку відкритого на виконання умов п. 5.1. ст. 5 договору комісії відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами у додатку № 4 до цього договору.

Пунктом 9.2.1 договору сторони визначили, що грошові кошти, зазначені в п.9.2 договору, перераховуються Замовником Підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації Готової продукції за договором комісії.

Аналізуючи умови вищевказаних договорів, укладених між сторонами, господарський суд приходить до висновку про погодження сторонами послідовності проведення між ними взаєморозрахунків, починаючи з обов’язку комісіонера забезпечити оплату реалізованої продукції.

За змістом статей 203 ГК України та 601 ЦК України зарахування є способом припинення зобов’язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов’язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов’язання, його змісту та умов виконання.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що між сторонами є спір щодо характеру зобов’язання ДП „Газ –тепло” за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-443 від 01.10.2005р., його змісту та умов виконання в частині розрахунків.

Суд вважає, що умовою, за наявності якої можливе припинення зобов’язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна із сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов’язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ст.601 ЦК України зарахування може здійснюватись за заявою однієї з сторін. З приписів цієї статті вбачається, що зобов’язання може, але не повинно припинятися за заявою однієї із сторін.

У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст. 526,625 ЦК України, статтями 1, 12,33,47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (пр.Леніна,33,м.Ізюм, Харківська обл.,64300, в тому числі п/р 260014856,МФО 351629, код ЄДРПОУ 32284148 ) на користь Дочірнього підприємства „Газ-Тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” ( буд. І. Лепсе, 16, м.Київ, 03065, в тому числі п/рахунок 26006592983980 в АКБ „Фінанси та Кредит”,м. Київ, МФО 436131,код ЄДРПОУ 32587579) 3252115,70 грн. боргу, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя