№ 479205, 25.01.2007, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2007 р.

№ 12/248

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М.

Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу

Донецької залізниці

на рішення

Господарського суду Донецької області від 13.11.2006 року

у справі за позовом

Донецької залізниці

до

1) ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Добропільська” дочірнього підприємства ВАТ "Державна холдингова компанія "Донбасвуглезбагачення" ;

2) ЗАТ “Транспортно-експедиційна компанія “Енерготранс”

про

стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у липні 2005 року, Донецька залізниця звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Добропільська”, ЗАТ “Транспортно-експлуатаційна компанія “Енерготранс” про стягнення з них відповідно 175 699,80 грн. та 235,20 грн. плати за час затримки на коліях залізниці 55 вагонів на підставі ст.119 Статуту залізниць України та п.15 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2006 року касаційну скаргу Донецької залізниці задоволено частково. Рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням господарського суду Донецької області від 13.11.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.01.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилаючись на неправильну правову оцінку судом дійсних обставин, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм і просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення його позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи про відмову у позові, господарський суд послався на недоведеність вини відповідачів, відсутність передбачених Статутом залізниць України підстав для нарахування плати за затримання вагонів, зокрема, на ст. Добропільська, яка не є станцією призначення або відправлення, без пам’яток користування вагонами форми ТУ-45.

Проте, погодитись з наведеними мотивами відмови у позові не можна.

Згідно ст.119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення чи на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту , підприємства.

За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені відповідно до наданих ст.5 Статуту залізниць України повноважень, наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 і зареєстровані Міністерством юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458 передбачають, що ними визначається порядок і умови користування вагонами, зокрема, і тими, які належать підприємствам організаціям, установам і громадянам, а також орендованими ними за час затримки їх на коліях залізниць загального користування.

Відповідно до п.5 зазначених вище Правил, якщо вагони, що належать підприємствам чи орендовані ними, затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення, з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування оплачується в розмірі 50%.

Вантажовласниками є вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під’їзних колій власниками під’їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності (п.2 Правил).

Відповідно до п.п.6.1, 6.4 "Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.09.2004 року №856, перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах за затвердженими залізницею планами перевезень.

Порожні вагони перевозяться за перевізними документами.

Час, на протязі якого залізничні вагони, щодо яких виник спір, перебували на станції Добропільська в очікуванні супровідних документів, відповідачами у судовому засіданні не оспорювався.

Посилання суду на самовільне забирання вагонів з під'їзної колії, де здійснювалось їх вивантаження спростовується пам’ятками про користування вагонами, підписаними обома сторонами, які складались на виконання п.7 договору №1/132 від 07.10.2002 року, укладеного ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Добропільська” з залізницею, а тому, посилання відповідачів та суду на вину залізниці та неправомірність знаходження вагонів на коліях загального користування –безпідставні.

На станціях Економічна чи Добропільська вагони перебували на коліях загального користування, а тому місце збирання вагонів правового значення не має і не може свідчити про вину залізниці.

Перебування вагонів без супровідних документів на коліях загального користування підтверджується актами загальної форми, складеними відповідно до вимог п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, наведені у них дані матеріалами справи не спростовуються, а тому, при такому положенні, коли обставини справи встановлені з достатньою повнотою і не потребують додаткового дослідження, судом допущена неправильна правова оцінка матеріалів справи, судова колегія вважає можливим не передавати справи на новий судовий розгляд, а прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.11.2006 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути на користь Донецької залізниці:

1) з ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Добропільська” (код 00176472) 175 699,80 (сто сімдесят п’ять тисяч шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 80 коп. та 3 631,61 (три тисячі шістсот тридцять одна) грн.61 коп. на відшкодування судових витрат;

2) з ЗАТ “Транспортно-експедиційна компанія “Енерготранс” (код 32382179) 235,20 (двісті тридцять п’ять)грн.20 коп. та 5,10 (п’ять)грн.10 коп. на відшкодування судових витрат.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді Є.М.Борденюк

В.М. Харченко