№ 47898090, 28.07.2015, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 р. Справа № 804/6906/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі позивач) до Дочірнього підприємства «Ланка» Відкритого акціонерного товариства «Житлобудмеханізація-2» (далі відповідач) про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 2 997,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Ланка» Відкритого акціонерного товариства «Житлобудмеханізація-2» (далі відповідач) про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 2 997,58 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не сплачені суми грошових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 04.12.14, від 12.11.14 та від 24.12.14. Відповідно до прохальної частини позову ДПІ просить розглянути справу без участі представника.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. До суду повернуті поштові відправлення із повісткою, направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, через закінчення терміну зберігання. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на приписи ст.41, ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 25023284, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) перебуває в ДПІ, є платником податку на додану вартість.

За матеріалами справи сума податкового боргу за даним позовом структурно складається з суми грошових зобовязань зі штрафних санкцій: - з податку на прибуток в розмірі 23,35, визначених податковим повідомленням-рішенням від 01.01.15 №0012721502 на суму 30 грн. (а..29-30), направлене на адресу позивача листом з повідомленням про вручення, - з податку на додану вартість в розмірі 934,23, визначене податковим повідомленням-рішенням від 12.11.14 №0005611501 на суму 1 190 грн., та в розмірі 2 040 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням від 24.12.14 №0007601501, направлені на адресу позивача листами з повідомленням про вручення (а.с.16, 20). Вказані рішення повернуті до ДПІ з відміткою поштової служби «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що за змістом пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, положення якого надають визначення поняттю «грошове зобовязання платника податків», штрафні (фінансові) санкції є грошовим зобовязанням. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПКУ).

Відповідно до п.58.3 ПКУ податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення; у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Доказів оскарження відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень до суду не надано, а судом на виконання приписів ст.11 КАС України таких доказів не виявлено. Отже з огляду на положення ст.56 ПКУ сума в розмірі 2 974,23 грн. та 23,35 грн. набула статусу узгодженої.

Відповідно до пп.14.1.175. п.14.1 ст.14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, сума в розмірі 2 974,23 грн. та 23,35 грн. набула статусу податкового боргу.

Суд відмічає, що у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПКУ). Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ на адресу відповідача листом з повідомленням про вручення направлена податкова вимога від 02.02.15 №202-25 на суму 2 974,23 грн., яка, з огляду на приписи п.58.3 ст.58 ПКУ вважається врученою відповідачу (а.с.34).

Положеннями ст.95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем суми податкового боргу з ПДВ в розмір 2974,23 грн. та з податку на прибуток в розмірі 23,35 грн. Оскільки судом встановлено, що визначені законом строки оплати спірної суми грошових зобовязань спливли, однак відповідач доказів оплати спірної суми податкового боргу або доказів відсутності в нього такого обов'язку до суду не подав, а судом існування таких доказів не виявлено, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості з ПДВ в розмір 2974,23 грн. та з податку на прибуток в розмірі 23,35 грн. підлягає задоволенню, адже доведена матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Ланка» Відкритого акціонерного товариства «Житлобудмеханізація-2» (код ЄДРПОУ 25023284) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Дочірнє підприємство «Ланка» Відкритого акціонерного товариства «Житлобудмеханізація-2, на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2 974,23 грн. (дві тисячі девятсот сімдесят чотири грн. 23 коп.) та з податку на прибуток в розмірі 23,35 грн. (двадцять три гривні 35 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1