Decision № 47708, 22.06.2006, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

22.06.06 Справа№ 4/927-21/122

За позовом: ТзОВ “ТІК Лтд”, м.Львів

до відповідача: ТзОВ “Карсан-Автотранс”, м.Борислав

про стягнення 260027,96грн.

Суддя Масловська Л.З.

Представники:

від позивача - Боляк І.В.-представ.

від відповідача - Ляш О.С.-дирек.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “ТІК Лтд”, м.Львів до ТзОВ “Карсан-Автотранс”, м.Борислав про стягнення 260027,96грн. заборгованості.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору по суті, розгляд справи відкладався ухвалою суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання подав відзив №06/06 від 07.06.06р., яким позовні вимоги визнає.

Відповідно до ст.75 ГПК України спір розглядається по наявних в справі матеріалах.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив.

04 березня 2006року між ТзОВ “Тік Лтд” та ТзОВ “Карсан-Автотранс” укладено договір №09/05 оперативного лізингу. Відповідно до умов даного договору позивач передав, а відповідач прийняв транспортні засоби. Пунктом 5.2 сторони визначили термін дії договору, який складає 48 місяців від дня отримання відповідачем-лізингоодержувачем об”єкту лізингу і закінчується після підписання акту приймання-передачі.

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підтвердженням укладення договору є волевиявлення сторін (надання та прийняття товару, послуг).

У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі (письмовій), він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином договір між сторонами укладений в письмовій формі та по своїй правовій природі містить ознаки договорів оренди, та по якому сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов відповідно до вимог ст.638 ЦК України.

Так згідно акту приймання-передачі від 15 травня 2005року відповідач отримав від позивача товар, а саме автобуси А-09201 “Богдан” (міський) у кількості 5 шт. Вартість однієї одиниці складає 168000грн., всього відповідачем отримано товару (автобусів) на загальну суму 840000грн.

Сторонами визначено порядок внесення лізингових платежів пунктом 5.4 договору щомісячно не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється платіж. Крім того, додатком №1 до договору сторони визначили порядок та розмір щомісячних виплат.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави виникнення зобов”язань (цивільних прав та обов"язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема з договорів (даний випадок), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов”язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов”язання визначені умовами цього договору.

Суд зазначає, що відповідачем належним чином договірні зобов”язання не виконано, а саме проведено лише часткову оплату за отриманий товар в сумі 151700грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення зобов"язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення основного боргу в сумі 238116,90грн., оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається (розділ 10 договору).

Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 21911,06грн. (у відповідності до умов пункту 8.5 договору) за нанележне та несвоєчасне виконання грошових зобов”язань. Враховуючи вимоги ч.6 ст.232 ГК України, суд дійшов висновку, що до задоволення підлягає пеня в сумі 5623,26грн.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.11,526, 638,639 ЦК України, ст.ст.35,43,49,82,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ “Карсан-Автотранс”, м.Борислав, вул.Дрогобицька,11 (р/р 260007530 у ЛОД АППБ “Аваль”, МФО 325570, ЗКПО 31979428):

- на користь ТзОВ “ТІК Лтд”, м.Львів, вул.Рудницького,15/11 (р/р 260025453 в ЗАТ АКБ “Львів”, МФО 325268, ЗКПО 13796495) –238116,90грн. лізингових платежів, 5623,26грн. пені, 2436,20грн. держмита.

- на користь ДП “Судово-інформаційний центр”, м.Київ 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати.

3. В решті позовних вимог –відмовити.

Суддя Масловська Л.З.