Court ruling № 47296462, 02.07.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ К/800/33878/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013

у справі № 1570/1511/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПР-ЮГ"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПР-ЮГ" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0001762310 від 16.02.2012; № 0001692310 від 16.02.2012.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0001762310 від 16.02.2012; № 0001692310 від 16.02.2012.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 та складено акт №576/23-1/32834538 від 03.02.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0001762310 від 16.02.2012, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2247419 грн.; № 0001692310 від 16.02.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1086 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.1.27 п. 14.1, п.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачем віднесло до складу валових витрат за рядком 04.1 декларацій з податку на прибуток підприємства вартість отриманих послуг: послуги мерчандайзингу, послуги по популяризації імені замовника найменування та знаків продукції, послуги популяризації, маркетингові послуги, надання маркетингових (мерчандайзингових) послуг, дослідження ринку не доведено правомірність віднесення до валових витрат вартість отриманих послуг.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати мають бути підтверджені відповідними рахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП „Таврія Плюс", ТОВ „Таврія-В", ПП „Таврія-І", ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП „Горець", ФОП ОСОБА_5, ТОВ „Діва", ТОВ „Дерева Раю", ТОВ „Кантор-К" з придбання послуг, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами: договорами, податковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями та актами виконаних робіт.

Діловою метою придбання послуг мерчандайзингу є збільшення попиту на продукцію позивача в торгівельних мережах покупців, зменшення обсягів повернення товару, як наслідок отримання в майбутньому доходів від продажу.

В свою чергу, позивач є дистриб'ютором виробників товару, що постачаються до торгівельної мережі.

За договорами дистриб'юції позивач бере на себе обов'язок здійснювати всі необхідні дії для виконання планових показників реалізації продукції від виробника.

Діловою метою придбання послуг мерчандайзингу є виконання планів продажу продукції, прискорення здійснення розрахунків з метою отримання від постачальника товарів додаткових бонусів та знижок, і як наслідок, отримання доходу від господарської діяльності.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, банківськими виписками, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

З наявних матеріалів справи суди обґрунтовано прийшли до висновку, що внаслідок відчуження товару за вищезазначеними господарськими операціями у позивача в межах звітного періоду, виникла база оподаткування.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 1570/1511/12 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 1570/1511/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко