№ 47288385, 16.07.2015, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 року Чернігів Справа № 825/1588/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., суддів Добрянського В.В., Клопота Л.С., за участі секретаря Антипця С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомОСОБА_1

до1. Міністерства екології та природних ресурсів України

2. Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації

простягнення середньго заробітку, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди

за участю

представників сторін:

від позивачаОСОБА_1,

від відповідача 2ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

14.05.2015 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1Г.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської області у якому просить:

- стягнути з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі у сумі 71951,04 грн. (сімдесят одна тисяча девятсот пятдесят одна гривня 04 коп.);

- визнати ОСОБА_1 звільненою з посади заступника начальника Державного управління охорони природного середовища в Чернігівській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП з 26 лютого 2015 року.

- відшкодувати моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що оскільки відновити її на попередній роботі неможливо через ліквідацію установи, відповідач 1. зобовязаний виплати середній заробіток та різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а суд - визнати позивача звільненою з посади заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 26 лютого 2015 року.

Крім того, позивач наголошує, що завдана їй моральна шкода полягає у тяжкому матеріальному становищі у передпенсійному віці та яка призвела до втрати нормальних життєвих звязків і потребувала додаткових зусиль для організації життя позивача. Внаслідок отриманого стресу, за станом здоровя, позивач була вимушена неодноразово стаціонарно лікуватися і понесла витрати на ці цілі біля 2000 грн. При цьому, завдану їй моральну шкоду позивач вважає необхідно відшкодувати у розмірі 20000 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача 1. у судове засідання не зявився про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача 2. проти задоволення позову заперечив та наголосив, що саме на Міністерство екології та природних ресурсів України покладено обовязок щодо відшкодування ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2013 року на підставі наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 559-О від 29.12.2012, підписаного головою Комісії з проведення реорганізації Мінприроди, першим заступником Міністра екології та природних ресурсів України ОСОБА_3 та наказом начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області № 4-О від 14.01.2013 ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 825/518/13-а (залишено без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 та Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014) було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів № 559-О від 29.12.2012 та № 4-О від 14.01.2013 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, поновлено на роботі з 15 січня 2013 року, зобовязано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 15.01.2013 по 26.02.2013, а також стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 3000 грн. (а.с. 39-40).

26.02.2015 у звязку з неможливістю виконати рішення суду без участі боржника, який перебуває в стані припинення своєї діяльності, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 825/518/13-а, виданого 20.11.2013 Чернігівським окружним адміністративним судом, Державна виконавча служба України на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалила закінчити (а.с. 13).

Таким чином, судом встановлено, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 825/518/13-а на даний час є не виконаною.

Дослідивши фактичні обставини даної справи та проаналізувавши зміст спірних правовідносин, суд зазначає, що питання забезпечення здійснення повноважень з охорони навколишнього природного середовища на місцевому рівні та передачі функцій від територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України урегульовано Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні».

Повноваження територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища передано обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям.

Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України було реорганізовано у Міністерство екології та природних ресурсів України.

При цьому, у разі ліквідації органів виконавчої влади, в тому числі територіальних органів, їхні права та обовязки згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, повязаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» переходять іншому органу виконавчої влади, а у разі перетворення органу виконавчої влади права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у Постанові від 17 жовтня 2011 року вбачається, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобовязання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При визначені процесуального правонаступництва згідно розяснень пункту 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України» під час розгляду адміністративних справ слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їхніх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

За таких обставин, Міністерство екології та природних ресурсів України є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Крім того, відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом встановлено, що саме на Міністерство охорони навколишнього природного середовища було покладено обовязок щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі з 15 січня 2013 року, оскільки відповідно до пп. 4 п. 9 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1524, міністр вносить в установленому порядку Прем'єр-міністрові України подання про призначення на посаду і звільнення з посади заступників Міністра, керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується через Міністра.

Як вбачається, з матеріалів справи Міністерство охорони навколишнього природного середовища України в цій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 825/518/13-а виконано не було, про що свідчить постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження від 26.02.2015.

Крім того, суд наголошує, що відповідачами не було приєднано до матеріалів справи жодних доказів щодо пропонування позивачу рівноцінної посади, яка за своїм кваліфікаційним рівнем та посадовим окладом відповідала б попередній посаді позивача, а тому суд приходить до висновку, що роботодавець не забезпечив ОСОБА_1 гарантії, передбачені п. 1 ст. 40 КЗпП.

Враховуючи, що 26.02.2015 виконавче провадження за постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 825/518/13-а було закінчено, у звязку з його не виконанням в частині поновлення позивача на роботі та неможливості його виконання без участі боржника, суд визнає правомірною вимогу позивача про стягнення з Міністерства екології та природних ресурсів України (правонаступника Міністерство охорони навколишнього природного середовища України) середнього заробітку за час затримки виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 825/518/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки така відповідальність за бездіяльність відповідача 1. прямо встановлена законом.

При цьому, перевіряючи розмір заявленої суми до стягнення (71951,04 грн.), суд виходив з того, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розд. ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

З аналізу наведених норм права вбачається, що при розрахунку розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу для її обрахування слід виходити з середньоденної заробітної плати, виключивши з розрахунку виплати, які не підлягають урахуванню відповідно до розд. ІІІ Порядку.

Таким чином, позивачем було приєднано до матеріалів справи розрахунок середньоденної заробітної плати за останні два місяці роботи станом на 14.01.2013 у розмірі 164,98 грн., а тому суд зазначає, що до стягнення підлягає сума у розмірі 71951,04 грн. (89254,18 грн. - 11455,39 грн. - 5847,75 грн.), де 89254,18 грн. - середній заробіток за час затримки поновлення на роботи (164 грн. 98 коп. /розмір середньоденної заробітної плати за останні два місяці роботи станом на 14 січня 2013 року/ х 541 /кількість робочих днів за час затримки поновлення на роботі з 27.02.2013 року по 25.04.2015 року; 11455,39 грн. - матеріальне забезпечення ОСОБА_1 як безробітної за період з 26.04.2013 по 18.02.2015 (а.с. 14); 5847,75 грн. - заробітна плата, отримана за період роботи з 15.02.2015 по 15.04.2015 помічником-консультантом народного депутата України (а.с. 15).

Статтею 2401 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

За змістом пункту 1 статті 40 цього Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено без законної підстави, що встановлено постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 825/518/13-а, яка набрала законної сили та її поновлення на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації установи в якій працювала позивач, суд вважає за можливе визнати ОСОБА_1. такою, яка звільнена за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу на підставі ст. 2401 Кодексу законів про працю України.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в сум і 20000 грн. суд зазначає, що відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем не було надано суду жодних доказів щодо втрати позивачем нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, витрати на стаціонарне лікування у розмірі 2000,00 грн. позивачем не підтверджено жодним розрахунковим документом, а лише надано виписки із медичних карт амбулаторного (стаціонарного лікування) (а.с. 41, 42).

Таким чином, встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки згідно вимог Кодексу законів про працю України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення мене на роботі у сумі 71951,04 грн. (сімдесят одна тисяча девятсот пятдесят одна гривня 04 коп.) та визнання ОСОБА_1 звільненою з посади заступника начальника Державного управління охорони природного середовища в Чернігівській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП з 26 лютого 2015 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити.

Також, необхідно наголосити, що п. 2 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому, п. 1 ч. 2 ст. ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

За таких обставин, суд вважає за можливе допусти негайне виконання постанови суду в частині стягнення заробітної плати.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі у сумі 71951,04 грн. (сімдесят одна тисяча девятсот пятдесят одна грн. 04 коп.).

Визнати ОСОБА_1 звільненою з посади заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП з 26 лютого 2015 року.

В іншій частині позову відмовити повністю.

Допусти негайне виконання постанови суду в частині стягнення заробітної плати.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Ю.О. Скалозуб

Судді: В.В. Добрянський

ОСОБА_5