Court ruling № 4720828, 25.08.2009, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2009 року                                                                               № К-11635/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Сенченко Т.Б.   

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008року

та постановуДонецького окружного адміністративного суду від 09.01.2008року

у справі№ 2-а-1145/07 Донецькогоокружного адміністративногосуду

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК»

доСлов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

провизнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, - 

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від                    09.01.2008року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 року, задоволено позовні вимоги ТОВ «ПАОК» та визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Слов’янської ОДПІ Донецької області від 18.06.2007 року № 0001822341/0 (від 12.07.2007 року                       № 0001822341/1/2802, від 09.11.2007 року № 0001822341/3/3907) на суму              348151,10 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Слов’янська ОДПІ Донецької області оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ПАОК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року.

За результатами даної перевірки податковим органом був складений акт від 07.06.2007 року № 3885/23-2-13506103, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижений скоригований валовий дохід за 2006 рік в сумі 950000 грн., занижений скоригований валовий дохід в частині заниження суми приросту балансової вартості запасів, яка відображена в гр. 01.2 декларації з податку на прибуток на суму 4129,02 грн., завищена сума скоригованих валових витрат в частині завищення суми убутку балансової вартості запасів, яка відображена в гр. 04.2 декларації з податку на прибуток на суму 9879,92 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 240505 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем 18.06.2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001822341/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: «податок на прибуток підприємств і організацій» в розмірі 375267,40 грн., у тому числі, за основним платежем –                 261391 грн., за штрафними санкціями – 113876,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Висновок податкового органу про безпідставне невключення позивачем до складу валового доходу 2006 року, отриманих на його рахунок від засновників внесків до статутного фонду в сумі 950000 грн. як безповоротної фінансової допомоги, судами спростовано наступним.

В ході розгляду справи встановлено, що згідно протоколу зборів учасників товариства від 22.12.2004 року № 22/12-2004 засновники ТОВ «ПАОК» вирішили збільшити статутний фонд товариства до 6000000 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок в установі банку. За 2006 рік на розрахунковий рахунок позивача в якості внеску до статутного фонду перераховані кошти в сумі 950000 грн. згідно платіжних доручень, що маються в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога- це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком судів, що здійснене засновниками перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в якості внесків до статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону              № 334/94-ВР.

Позиція податкового органу щодо того, що оскільки товариство не зареєструвало відповідні зміни до статуту, то перераховані кошти в 2006 році в сумі 950000 грн. слід вважати безповоротною фінансовою допомогою, судами спростована  посиланням на положення частини 1 статті 7 Закону України «Про господарські товариства» та частини 3 статті 144 ЦК України, згідно яких зміни, які стались в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства; для державної реєстрації учасники повинні сплатити не менше ніж п’ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Однак, як встановлено судами, у 2006 році засновниками внесено до статутного фонду 950000 грн., що менше ніж п’ятдесят відсотків, тобто у 2006 році у позивача не виникло обов’язку щодо реєстрації змін до статутного фонду в державному реєстрі України.

Також колегія суддів погоджується з позицією судів про неправомірність висновку відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону             № 334/94-ВР при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання і поліпшення яких включаються до складу валових витрат, оскільки позивачем убуток балансової вартості до складу валових витрат не включався.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2008 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                    Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Федоров М.О.