Court ruling № 46979588, 14.07.2015, Drohobych City and District Court of Lviv Oblast

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1066/15-ц

У Х В А Л А

14.07.2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Івасівки А.П.

при секретарі Нестір А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів та відсотків за строковим договором банківського вкладу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог, просить стягнути з останнього 149800 гривень, 150 гривень, компенсацію станом на 27.02.2015 року в розмірі 9872,76 грн.

В судове засідання від представника позивача надійшло клопотання про передачу даної цивільної справи за підсудністю Печерського районного суду м. Києва з тих відстав, що спір між сторонами виник на підставі договірних відносин, які регулюються Цивільним Кодексом України, а не законом України «про захист прав споживачів». Разом з тим. Відповідно до витягу з ЄДР ЮО та ФО-П станом на 09.06.2015 року юридична адреса АТ «Дельта Банк»- вул. Щорса, 36-Б, Печерський район м. Київ, а отже справа підсудна Печерському районному суду м. Києва, відокремленні структурні підрозділи відсутні.

Представник позивача ОСОБА_2 заперечив відносно вказаного клопотання через його безпідставність.

Вислухавши думку представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних міркувань.

29 травня 2014 року між сторонами укладено договір №10007007460380 банківського вкладу (депозиту) «8 років «on-line» у гривнях на суму 199991,00 грн. на термін по 25 листопада 2014 року з процентною ставкою 26 процентів річних.

Відповідно до ч.1, 3 ст.5, ч.1 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, захист прав споживачів здійснюють суди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ч.1 ст.1, п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ч.3 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" залучення у вклади (депозити) коштів від юридичних та фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів є фінансовою послугою.

Правовідносини, що породжуються на підставі договору банківського вкладу виникають на підставі умови, згідно із якою вкладник передає банку вклад, а банк в свою чергу приймає вклад та розміщує його на своїх ресурсах. При цьому, метою вкладу є одержання вкладником прибутку у вигляді процентів від суми вкладу, який використовується банком у процесі своєї господарської діяльності. Тобто, в даних правовідносинах банк, використовуючи свої спроможності у сфері фінансових відносин, надає вкладнику фінансову послугу, результатом якої є прибуток для вкладника та певна вигода для банку.

Додатково на споживчий характер таких відносин вказує ст.633 ЦК України, до якої відсилає ст.1058 ЦК України та надані Пленумом Верховного Суду України роз'яснення, що викладені у постанові №5 від 12 квітня 1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів".

Таким чином, правовідносини банківського вкладу мають споживчий характер, а відтак є предметом регулювання Законом України "Про захист прав споживачів".

Крім цього, пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням (ч.7 ст. 110 ЦПК України), проте відповідачем у справі є банк чи інша фінансова установа як юридична особа. Зазначене правило територіальної підсудності поширюється на позови позичальників (споживачів), а не на позови, що пред'являються банками чи іншими фінансовими установами щодо виконання кредитних зобов'язань, оскільки у цьому випадку діють правила ст. 109 ЦПК України.

На підставі наведеного та враховуючи зміст ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть також предявлятися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Разом з тим, ухвала про відкриття провадження є чинною, від так клопотання про передачу справи юридична адреса АТ «Дельта Банк»- вул. Щорса, 36-Б, Печерський район м. Київ, а отже справа підсудна Печерському районному суду м. Києва є безпідставним і у такому слід відмовити.

Керуючись ч.5 ст.110 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У клопотанні представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про передачу цивільної справи ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів та відсотків за строковим договором банківського вкладу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя А.П. Івасівка