№ 46872, 18.07.2006, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2006 р.

Справа № 4/99-64А.

за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком", м. Луцьк

про стягнення 6963,16грн. штрафних санкцій

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання –Ведмедюк М. П.

Представники:

Від позивача: Ліщук А. В., довіреність №06.10/6 від 07.02.2006 р.;

Від відповідача: Іщук М. І. - директор;

Горпиняк І. В., (довіреність від 03.07.2006р.)

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить стягнути з відповідача - спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком", м. Луцьк 6963,16грн. штрафної санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач у відзиві - заперечені від 17.05.2006р. та представник відповідача в судовому засіданні просить суд в позові відмовити повністю в зв’язку з тим, що на підприємстві працює 19 чоловік з них 16 водіїв, у своїй діяльності відповідач керується Законом України "Про автомобільний транспорт", а згідно ст. 19 вищезгаданого закону створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться перевізниками у розмірі 4% загальної чисельності працюючих, крім водіїв.Чотири відсотки , крім водіїв становить 0,28.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 19 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити - 1 інвалід, а фактично у звітному періоді на підприємстві інвалідів не працевлаштовано.

Частиною першою статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до п. 14 Положення „Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ № 314 від 03.05.1995р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" (з наступними змінами та доповненнями), підприємства (об'єднання), установи і організації в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У матеріалах справи відсутні докази про інформування відповідачем центру зайнятості про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Дана норма закону набрала чинності з 22.06.2005 р., а до цього квота доводилася суб’єктам господарювання від чисельності працюючих від 15 осіб.

Згідно ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно ст. 19 Закону України "Про автомобільний транспорт" створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться перевізниками у розмірі 4 відсотків загальної чисельності працюючих, крім водіїв.

Згідно звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 19 осіб з яких 16 водії. Отже, до 22.06.2005 р. товариство не підпадало під норми статтей 19, 20 Закону, тому штрафну санкцію до нього необхідно застосувати відповідно до вимоги ст. 19 Закону від 31.05.2005 р., яким внесено зміни до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Тобто слід застосувати штрафну санкцію в розмірі 3481,58грн.

Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (надалі Порядок) встановлено, що суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п. 5) і виплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним (п. 4). Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11).

Таким чином, відповідно до ст. 20 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач зобов’язаний був до 15 квітня 2006 року перерахувати 3481,58грн. штрафної санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, але цей обов’язок не виконав.

Згідно п. 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів штрафні санкції сплачуються підприємствами, організаціями самостійно у визначені законодавством строки. Таким чином, сам господарюючий суб’єкт доводить відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій, яку він планує сплатити.

Оскільки, відповідачем штрафна санкція у добровільному порядку не сплачена, робочі місця для інвалідів не створені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відділення ФСЗІ підлягають підлягають до задоволення частково –в сумі 3481,58грн. В решті позову необхідно відмовити.

Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст. 69, 71, 79, 86, 158 - 160 КАС України, господарський суд

постановив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з спільного товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком", (м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 27, код 21753962) в користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Луцьк, вул. Писаревського, 3А) та зарахувати в доход державного бюджету м. Луцька 50070000, р/р 31216230600002, інд. код 21741605, банк УДК у Волинській області, МФО 803014

3481,58грн. штрафної санкції.

3. В решті позову про стягнення 3481,58грн. –відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Слободяном Петром Романовичем