Decision № 46760621, 01.07.2015, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа № 911/2050/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Макарів-Інвест”, Київська область, смт. Макарів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прованс Плюс”, Київська область, смт. Бородянка

про стягнення 18500,00 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Макарів-Інвест” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прованс Плюс”(надалі відповідач) про стягнення 18500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відповідно до умов договору від 24.10.2014р. № 01/1014, не виконав свої зобов’язання щодо надання позивачеві послуг з підготовки та отримання документації на встановлення рекламного бігборду, а також виготовлення та встановлення вищевказаного бігборду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.06.2015 р.

15.06.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав письмові пояснення та заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту якої останній просить стягнути з відповідача 23225,00 грн., з яких 18500,00 грн. передплата та 4725,00грн. пеня.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2015 р., у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 01.07.2015 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами суду від 14.05.2015 та 17.06.2015 р. явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

У п.п. 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до відомостей внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 2, що свідчить про те, що останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки копію винесеної судом ухвали було повернуто з вказаної адреси з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

24 жовтня 2014 року між ТОВ “Прованс Плюс” (виконавець) та ТОВ “Макарів-Інвес” (замовник) було укладено договір №01/1014 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов’язується виготовити та встановити, а замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити вироби (далі товар) в термін, кількості, асортименті та за ціною відповідно даного договору і угоди/угод до даного договору, які є невід’ємною частиною даного договору і діють у разі їх підписання обома сторонами.

Відповідно до умов додаткової угоди №ДУ/01/1014 від 24.10.2014 р. виконавець зобов’язується виготовити, встановити в узгодженому з замовником місці та передати замовнику рекламний бігборд вартістю 25000,00 грн., в тому числі і сума вартості послуг по встановленню бігборда. Замовник зобов’язується оплатити товар/послуги в наступному порядку: аванс в розмірі 60% від суми вказаної в п.1 цієї угоди, до початку робіт, решта коштів протягом п’яти робочих днів після передачі замовнику товару та робіт по його монтажу.

Згідно з умовами додаткової угоди №ДУ/02/1014 від 24.10.2014 р. виконавець зобов’язується надати послуги з підготовки та отримання дозвільної документації на встановлення в узгодженому з замовником місці рекламного бігборду вартістю 10000,00 грн. Замовник зобов’язується оплатити товар/послуги в наступному порядку: аванс в розмірі 60% від суми вказаної в п.1 цієї угоди, до початку робіт, решта коштів протягом п’яти робочих днів після передачі замовнику товару та робіт по його монтажу.

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє протягом 3 (трьох) років. У разі невиконання сторонами своїх зобов’язань договір продовжує діяти до їх повного виконання (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивачем 04.11.2014 р. було здійснено попередню оплату у сумі 18500,00 грн., що підтверджується копією виписки по особових рахунках за 04.11.2014 р.

У свою чергу, відповідач свої зобов’язання за вказаним вище договором в обумовлені договором строки не виконав, послуги по підготовці та отримання дозвільної документації, виготовленню та встановленню в узгодженому з замовником місці рекламного бігборду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язку щодо надання послуг за договором, ТОВ “Макарів-Інвест” звернулося до відповідача з претензією від 09.02.2015р. №09/02-15 про повернення здійсненої позивачем передплати у випадку невиконання обов’язків за договором до 10.02.2015 р., що підтверджується фіскальним чеком від 11.02.2015р. та описом вкладення у лист.

В свою чергу, відповідач вказану претензію залишив без належного реагування, у судове засідання явку представника не забезпечив, доказів, які б спростовували твердження ТОВ “Макарів-Інвест” у позовній заяві щодо невиконання умов договору у частині надання послуг суду не надав.

З огляду на вказані вище обставини справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо надання відповідачем позивачеві послуг обумовлених договором від 24.102014 р.№01/1014.

Відповідно до частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У ст. 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої та третьої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Оскільки відповідач не надав позивачеві визначені договором послуги (доказів іншого суду не надано), суму передплати у частині 18500,00 грн. на вимогу позивача від 09.02.2015р. №09/05-15 останньому не повернув, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання по наданню послуг, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 3. частини третьої ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначено вище, позивач належними доказами підтвердив здійснення останнім передоплати за договорами від 24.10.2014 р. №01/1014 у розмірі 18500,00 грн. У свою чергу, відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов’язань за вказаним договором щодо надання послуг.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача передплати (авансу) у сумі 18500,50 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими і, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2012 р. у справі №3/142-11.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4725,00 грн. пені.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини другої ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З зазначеного вбачається, що чинне законодавство не встановлює обмежень щодо нарахування пені лише за порушення грошового зобов'язання, більш того, приписами частини другої статті 231 ГК України передбачено застосування до боржника, який прострочив виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, штрафної санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, судом відхилено посилання відповідача щодо неправомріності нарахування пені за прострочення виконання негрошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2013 р. у справі №10/075-12.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що при простроченні виконання зобов’язання по оплаті/поставці всього обсягу товару за даним договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,1 % від вартості невчасно поставленої/сплаченої партії товару, за кожний день прострочення сплати/поставки.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені за період з 20.01.2015 р. по 05.06.2015р. (вказаний у розрахунку позивача), суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4725,00 грн. пені, оскільки сума розрахунку суду більша заявленої до стягнення суми пені позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише 18500,00 грн. передплати та 4725,00 грн. пені.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прованс Плюс” (07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 2; код ЄДРПО України 37257192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Макарів-Інвест” (08000, Київська обл., Макарівський район, смт. Макарів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 9 ; код ЄДРПО Україна 33016232) – 18500 (вісімнадцять тисяч п’ятсот) гривень 00 коп. передплати, 4725 (чотири тисячі сімсот двадцять п’ять) гривень 00 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 13.07.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін