Справа № 2218/18880/2012
УХВАЛА
3 липня 2015 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого - судді Карплюка О.І.
при секретарі Скоринському В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця,
встановив:
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 лютого 2013 року, задовільняючи вимоги ПАТ «Ерсте Банк», вирішено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири №45, що по пр-ту Миру, 71/1 в м. Хмельницькому.
Постановою державного виконавця Другого міського відділу ДВС Хмельницького місьрайонного управління юстиції ОСОБА_5 від 24 лютого 2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаного судового рішення, посилаючись на подання відповідної заяви ПАТ Фідокомбанк, який не є стороною виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Другого міського відділу ДВС Хмельницького місьрайонного управління юстиції ОСОБА_6 від 13 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового рішення.
Не погоджуючись із вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про її скасування, посилаючись на пропущення стягувачем строків пред»явлення виконавчого документа до виконання.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Крім того, відповідно до вимог ст. 22 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до вимог ст. 23 ч. 1 п. 1 та ч. 2 цього ж Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Таким чином, відкривши виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового рішення, державний виконавець діяв в межах чинного законодавства
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги скаржника є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 209, 210, 383-387 ЦПК України, ст. ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження», суд
ухвалив:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Другого міського відділу ДВС Хмельницького місьрайонного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_6 від 13 лютого 2015 року про відкриття виконавчого провадження №46515602 про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири №45, що по пр-ту Миру, 71/1 в м. Хмельницькому, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом п»яти днів з дня її проголошення.
Суддя:
The court decision No. 46758321, Khmelnytskyi City and District Court of Khmelnytskyi Oblast was adopted on 03.07.2015. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful information easily.
This decision relates to case No. 2218/18880/2012. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: