Court ruling № 46600604, 12.06.2015, Lviv Regional Court of Appeal

Справа № 1-155/11 Головуючий у 1 інстанції: Бакай І.А.

Провадження № 11/783/81/15 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого - Урдюк Т.М.;

суддів - Валько Н.М., Волинця М.М.

з участю прокурора - Телепка В.В.

адвоката - Мельника О.І.

потерпілого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Кам'янка-Бузького району Львівської області Мазяра М.Т. та адвоката Мельника О.І. в інтересах ОСОБА_4 на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.11.2014 року,-

в с т а н о в и л а:

Ц и м в и р о к о м: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, неодруженого, непрацюючого, з загальною середньою освітою, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України,-

визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.289 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 20 400 (двадцяти тисяч чотирьохсот) грн.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишено підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь держави 412 (чотириста дванадцять ) грн. 80 коп. на р/р 31259272210042, код 25575150, ГУДК у Львівській області, МФО 825014 - за експертизу № 9/18 від 27.01.2011р.

Речові докази по справі - автомобіль марки "Volkswagen", моделі " Golf 3 1.9 D", 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, з робочим об'ємом - 1896 куб. см - залишено у власності потерпілого ОСОБА_2

Закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_4 - повернуто ОСОБА_4.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 04.01.2011 року біля 10 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем марки "Volkswagen" моделі "Golf 3 1.9 D", 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, з робочим об'ємом - 1896 куб. см, ринковою вартістю 33635 грн., належного ОСОБА_2, який знаходився біля приміщення ВДАІ по вул. Зеленій, 4 в м. Кам'янка-Бузька.

Прокурором подано апеляцію, в якій просить змінити резолютивну частину вироку суду першої інстанції та обрати ОСОБА_4 покарання замість штрафу в розмірі 20400 грн. - обмеження волі стоком на 5 років.

Зазначає, що судом правильно кваліфіковано дії засудженого за ч. 1 ст. 289 КК України, однак призначено покарання, що не відповідає тяжкості злочину і особі засудженого.

Так за словами апелянта, судом при призначенні покарання засудженому, не враховано та не надано належної оцінки фактам протиправного тиску, вчиненого засудженим ОСОБА_4 щодо потерпілого ОСОБА_2 в ході проведення досудового слідства та судового розгляду, в результаті чого останній неодноразово змінював свої показання, що було причиною протиправного зволікання з прийняттям законного рішення у справі.

Крім цього, вказує, що судом першої інстанції залишено без уваги факти невизнання засудженим ОСОБА_4 своєї причетності до вчиненого ним злочину, перешкоджання ним проведенню досудового слідства, відсутності пом'якшуючих кримінальну відповідальність обставин та наявність обтяжуючої кримінальну відповідальність обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Адвокат Мельник О.І. у своїй апеляції просить скасувати вирок суду першої інстанції, виправдати ОСОБА_4 та закрити кримінальну справу відносно останнього на підставі п.1,2 ст. 6 КПК України 1960 року, за відсутністю події злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та складу злочину.

Вважає даний вирок незаконним і необґрунтованим, таким, що суперечить вимогам ст. ст. 323, 324 КПК України 1960 року, положеннями Постанови Пленуму Верхового Суду України №6 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верхового Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та підлягає скасуванню з підстав однобічності досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотного порушення кримінально-процесуального закону і неправильного застосування кримінального закону.

Вказує, що інкримінованих дій ОСОБА_4 не вчиняв, а факту незаконного заволодіння ОСОБА_4 транспортним засобом ОСОБА_2 - тобто умисного заволодіння належним потерпілому автомобілем проти його волі, не було.

Досудове слідство і суд, обґрунтували винуватість ОСОБА_4 рапортом від 04.01.2011 року про телефонне повідомлення ОСОБА_2 по телефону «102», стосовно незаконного заволодіння його автомобілем, відповідною заявою ОСОБА_2 в правоохоронні органи, протоколом огляду та затримання транспортного засобу, протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_4, показами допитаних в якості свідків працівників міліції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Разом з тим, апелянт зазначає, що заволодіння ОСОБА_4 транспортним засобом, не було, оскільки сам потерпілий ОСОБА_2 надав йому ключі від спірного транспортного засобу і виявив бажання, що б останній придбав спиртні напої.

На думку апелянта повідомлення ОСОБА_2 в правоохоронні органи, про викрадення його автомобіля було викликане алкогольним сп'янінням.

В подальшому потерпілий ОСОБА_2 визнав свою помилкову заяву про викрадення автомобіля і зазначив, що його дії були продиктовані його алкогольним сп'янінням та подальшим тиском на нього працівників міліції.

Загалом апелянт Мельник О. вважає, що хибна практика забезпечення в правоохоронних органах показників розкриття злочинів, призвела до використання правоохоронцями помилки нетверезого громадянина для безпідставного породження кримінальної справи і незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності.

А суд в свою чергу сприйняв звинувачувальну версію слідчих органів, не наважившись в силу застарілих хибних традицій взаємовиручки і взаємопокриття міліції, прокуратури, визнати обвинувачення безпідставним та постановити виправдальний вирок.

Заслухавши доповідача, апелянта адвоката Мельника О.І. та його довірителя ОСОБА_4, які підтримали подану свою апеляцію і просять відхилити апеляцію прокурора, думку прокурора, який вважає, що справу слід скерувати органу досудового слідства для проведення додаткового розслідування, потерпілого ОСОБА_2, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши матеріали справи, колегія суддів визнала, що апеляції не підлягають до задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами.

З долучених до матеріалів справи рапорту оперативного чергового Кам'янка-Бузького РВ ГУМВСУ у Львівській області від 04.01.2011 року ОСОБА_7 скерованого на ім'я начальника Кам'янка-Бузького РВ ГУМВСУ у Львівській області вбачається, що в чергову частину РВ поступило повідомлення від громадянина ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1 про те, що невідомі особи 04.01.2011 року біля 10 год. у м.Кам'янка-Бузька заволоділи його транспортним засобом, автомобілем марки «Фольксваген-Гольф» д.н. НОМЕР_4, 1992 р.в. (а.с. 3 Т.1).

Допитаний в суді першої інстанції в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 підтвердили вище вказане.

Разом із тим, із заяви поданої 04.02.2011 року ОСОБА_2 на ім'я начальника Кам'янка-Бузького РВ ГУМВСУ у Львівській області вбачається, що останній просить вжити заходів до розшуку невідомої особи, яка 04.01.2011 року незаконно заволоділа його транспортним засобом. Дана заява зареєстрована у журналі реєстрації і повідомлень про злочини, що вчинені … 04.01.2011 року (а.с. 4 Т.1). Крім того заявника ОСОБА_2 попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечив, що саме він телефонував у чергову частину райвідділу міліції, повідомив про крадіжку автомобіля та звернувся із письмовою заявою.

З протоколу огляду та затримання транспортного засобу від 04.01.2011 року вбачається, що в присутності ОСОБА_2 та двох понятих оглянуто та затримано автомобіль «Фольксваген-Гольф» д.н. НОМЕР_4, даний автомобіль має ушкодження, розбита передня права фара, вм'ятина переднього лівого крила спереді (а.с. 9).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що 04.01.2011 року біля 10 год. до нього зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що ОСОБА_4 взяв автомобіль ОСОБА_2 і поїхав у невідомому напрямку.

Через деякий час до нього додому приїхав ОСОБА_4 на автомобілі ОСОБА_2, який в подальшому автомобіль був залишений ним на подвір'ї і виявлений працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтримав показання, подані ним на досудовому слідстві та зазначив, що 04.01.2011 року вранці в приміщення ДАІ у справах зайшов ОСОБА_4 та розпитував про номерні знаки від автомобіля товариша. Через декілька хвилин у будівлю забіг потерпілий ОСОБА_2 та кричав, що ОСОБА_4 незаконно заволодів його транспортним засобом. В подальшому ОСОБА_9 вчинив дії, щодо розшуку автомобіля.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку показам підсудного ОСОБА_4, який неодноразово змінював свої покази і розцінив їх як спосіб уникнути від відповідальності та спосіб захисту своїх прав.

Крім того, судом надано належну оцінку показам потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в тій частині, що останні є між собою знайомі, проживають в одному районі і мали намір допомогти ОСОБА_4 у спосіб зміни показань убезпечити останнього від настання покарання за інкримінований йому злочин.

Колегія суддів вважає, що в суді першої інстанції, не знайшло свого підтвердження, що органами досудового слідства чинився тиск або застосовувались незаконні методи слідства як до підсудного так і до інших учасників процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 згідно постанови слідчого від 06.01.2011 року визнано потерпілим у даній справі, у відповідності до вимог ст. 49, 50-52 КПК України (в редакції 1960 р.) роз'яснено його права.

В подальшому 06.01.2011 року його допитали в якості потерпілого, де останній показав, що саме ОСОБА_4 незаконно заволодів його автомобілем, про що останній (ОСОБА_2) звернувся із письмовою заявою о правоохоронні органи.

Покликання апелянта Мельника О.І. на те, що покази ОСОБА_2 не можуть братися до уваги, оскільки останній перебував у стані алкогольного сп'яніння, колегією суддів не приймаються, оскільки від часу події, яка інкримінується ОСОБА_4 пройшло фактично дві доби.

І дані про те, що 06 січня 2011 року при допиті ОСОБА_2 останній перебував у стані алкогольного сп'яніння у матеріалах справи відсутні.

Згідно постанови слідчого від 13.01.2011 року, ОСОБА_4 притягнуто в якості обвинуваченого та пред'явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, згідно ст. 142 КПК України роз'яснено процесуальні права (а.с. 50-51), про що свідчать його підписи.

З протоколу допиту від 13.01.2011 року, обвинуваченого ОСОБА_4, вбачається, що останній фактично визнає, що 04 січня 2011 року без дозволу ОСОБА_2 заволодів транспортним засобом останнього (а.с. 53-55).

Отже враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.

При обранні міри покарання ОСОБА_4 судом враховано суспільну небезпеку вчиненого злочину, а також особу підсудного, який згідно ст. 89 КК України раніше не є судимий, не працює, вчинив інкримінований злочин у стані алкогольного сп'яніння, разом із тим суд враховує і позицію потерпілого ОСОБА_2, який просить не карати ОСОБА_4

При обранні міри покарання ОСОБА_4, судом дотримано вимоги ст. 65-67 КК України і підстав для обрання іншого покарання, колегія суддів, не вбачає.

Керуючись ст. 362, 366 КПК України (в редакції 1960 р.), колегія суддів, -

Ухвалила:

вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.11.2014 року, щодо ОСОБА_4 - залишити без змін, а апеляційні скарги прокуратури Кам'янка-Бузького району Львівської області Мазяра М.Т. та адвоката Мельника О.І. в інтересах ОСОБА_4 - без задоволення.

Головуючий:

Судді: