Court ruling № 46545521, 02.07.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2015 р. м. Київ К/800/22479/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року

у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області (далі - УПФУ в Радомишльському районі Житомирської області) до Публічного акціонерного товариства «Радомишльський машинобудівний завод» (далі - ПАТ «Радомишльський машинобудівний завод») про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року УПФУ в Радомишльському районі Житомирської області звернулося до суду з позовом про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень-вересень 2013 року в сумі 6635,61 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ПАТ «Радомишльський машинобудівний завод» не відшкодувало фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах колишнім працівникам підприємства ОСОБА_1. та ОСОБА_5 Вважаючи дії ПАТ «Радомишльський машинобудівний завод» неправомірними, просив суд стягнути з останнього заборгованість в сумі 6635,61 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі УПФУ в Радомишльському районі Житомирської області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, Законів України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР).

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що ПАТ «Радомишльський машинобудівний завод» є юридичною особою, зареєстрованою в УПФУ в Радомишльському районі Житомирської області як платник страхових внесків.

У жовтні 2013 року позивачем виявлено заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах ОСОБА_1. в розмірі 3556,23 грн та ОСОБА_5 в сумі 3079,38 грн за період з липня по вересень 2013 року, яку УПФУ в Радомишльському районі Житомирської області заявило до відшкодування відповідачу.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявлена позивачем сума заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій є неузгодженою, а тому стягненню не підлягає.

Проте, з таким висновком погодитись неможливо.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, який регулює спірні правовідносини, підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно із статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) врегульовано Законом № 400/97-ВР, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно із абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Таким чином, за змістом наведених норм законів, підприємства та організації відшкодовують витрати на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам, які працювали на вказаних підприємствах, або правонаступники таких підприємств, де працівник набув пільговий стаж.

Порядок відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій визначено Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 6.8.Інструкції № 21-1).

Разом з тим, можливості звільнення страхувальника від обов'язку відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій у разі неповідомлення пенсійним органом про наявність таких витрат у строки, встановленні пунктом 6.4 Інструкції № 21-1, чинне законодавство не передбачає.

Отже, висновки судів про те, що у випадку порушення органами Пенсійного фонду України порядку доведення до страхувальника інформації про наявність витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, звільняє підприємство від обов'язку їх відшкодувати не ґрунтується на законі.

Водночас, питання щодо розміру сум, які УПФУ в Радомишльському районі Житомирської області заявило до відшкодування ПАТ «Радомишльський машинобудівний завод» судами не розглядалось і висновки щодо обґрунтованості їх нарахування у судових рішеннях відсутні.

Отже, суди не перевірили правильність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень-вересень 2013 року.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частина 1 статті 220 КАС України).

Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак